1. Андрєєв Василь Гаврилович, 1922 р.н., старший сержант, повітряний стрілець 241-го штурмового авіаційного полку 2-ої повітряної армії. 10.07.1943 року не повернувся із бойового завдання. Був не одружений, мати Андрєєва Євгенія Марківна.
2. Андрєєв Іван Феодосійович, 1925 р.н., рядовий, стрілець, освіта 9 класів. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-го батальйону 436-го стрілецького полку 155-ої стрілецької дивізії. Наказом командира дивізії №089/н від 27.12.1944 року нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня (посмертно) за те, що 5 грудня 1944 року під час прориву оборони німецьких військ на північному заході від станції Тура (Угорщина) першим кинувся в атаку й досяг німецьких укріплень. Діючи мужньо й рішуче, із особистої зброї знищив 6 німецько-угорських солдат і офіцерів. Крім цього, 12 грудня 1944 року в бою за висоту 220.0 на північному сході міста Фот (Угорщина) він одним із перших досяг указаної висоти, влучним кидком ручної гранати знищив 5 ворожих солдат. Загинув 24.12.1944 року, похований 1 км на захід від міста Фот медьє Пешт (Угорщина). Не одружений, тітка Чорна Парасковія Лук’янівна.
3. Антонюк Іван Никифорович, 20.02.1919 р.н., лейтенант, командир взводу, освіта 10 класів, член ВЛКСМ з 1933 року. 17.09.1938 року вступив до Подільського військового артилерійського училища МВО І розряду, яке закінчив у 1940 році. З 05.10.1940 року перебував на посаді командира взводу 236-го корпусного артилерійського полку 8-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту. 8-11 липня 1941 року його артилерійський полк вів бойові дії в районі сіл Харківці, Ладиги, Остропіль (Хмельницька область). У серпні 1941 року в складі 8-го стрілецького корпусу потрапив в оточення противника, разом із корпусом з оточення на територію фронту не виходив, даних про нього ніяких не надходило, вважається зниклим безвісти. Не одружений, батько Антонюк Никифор.
4. Антонюк Кузьма Захарович, 1911 р.н., рядовий, стрілець, учитель, у 1944 році працював директором Летавської школи. Мобілізований 08.08.1944 року Чемеровецьким РВК та направлений до 206-го стрілецького полку 99-ої стрілецької дивізії. Загинув 09.12.1944 року, похований в населеному пункті Шандор біля станції Сазхаломбата медьє Пешт (Угорщина). Одружений, дружина Антонюк Фаїна Мойсеївна.
5. Антонюк Кузьма Никифорович, 1902 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 12.08.1944 року, похований на південно-східній околиці села Одриконь Кросненського повіту Підкарпатського воєводства Польщі. У 1948 році перепохований на військовому цвинтарі міста Дукля того ж повіту та воєводства, могила №40. Одружений, дружина Антонюк Текля Іванівна.
6. Антонюк Федір Никифорович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи, тракторист. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 4 місяці, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 27.10.1944 року, похований на північній околиці села Капішова Свидницького округу Пряшівського краю Словаччини. Одружений, дружина Антонюк Меланія Федорівна.
7. Байдюк Омелян Михайлович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи, тесляр. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 71-ої механізованої бригади 9-ої механізованої дивізії. Загинув 28.02.1945 року, похований у місті Лаубан (Німеччина), зараз це місто Любань Нижньосілезького воєводства Польщі. Одружений, дружина Байдюк Калина Данилівна.
8. Білий Панас Дмитрович, 1918 р.н., рядовий, стрілець, У вересні 1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини №132 в місто Гродно (Білорусь). Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з березня 1944 року. Не одружений, мати Біла Марія Прокопівна.
9. Блажко Василь Іванович, 17.01.1921 р.н., капітан, заступник командира дивізіону. 15.09.1938 року вступив до Пензенського військового артилерійського училища ІІ розряду. 15.10.1940 року закінчив його, отримав звання лейтенант. Направлений для проходження служби до 142-го окремого дивізіону протитанкової оборони 74-ої стрілецької дивізії Одеського військового округу (п/п 48536-Б). Постановою військової ради Південного фронту №021/н від 07.11.1941 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 26.06.1941 року в бою під селом Герман Скулянського напрямку (Молдова) отримав наказ вийти зі своїм підрозділом на передову лінію і гарматним вогнем підтримати просування піхоти на укріплені позиції противника. Не зволікаючи ні хвилини, повів підлеглих уперед. Перебуваючи під мінометним і кулеметним вогнем противника, холоднокровно просував гармату вперед. З біноклем у руках, використовуючи кожен метр місцевості, відбивав вогневі точки противника і влучними попаданнями із своєї гармати знищував їх. Поєднуючи вогонь своєї гармати із наступаючими діями батальйонів піхоти, перетворив дії противника на втечу. 24.06.1941 року проти наступаючого противника замість танків були використані трактори Т-26. На ведучому тракторі з ручним кулеметом виїхав Блажко. Безстрашними діями та своїм особистим прикладом змусив інші екіпажі рухатися вперед. Під кулеметним вогнем атака німецьких військ була відбита. 03.09.1941 року Блажко В.І. був начальником служби хімічного майна 402-ої стрілецької дивізії Закавказького військового округу. 15.03.1942 року отримав звання капітан та став членом ВКП(б). 16.06.1943 року Блажко В.І. командир 351-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 271-ої стрілецької дивізії. 17.07.1943 року отримав поранення та був направлений до евакуаційного госпіталю. Наказом командуючого артилерії 5-ої ударної армії №23/н від 03.11.1943 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що під час контрнаступальних боїв 17-18 липня 1943 року дивізіон під його безпосереднім керівництвом і за його особистою участю під артилерійським і мінометним вогнем відбив декілька контратак німецьких військ. При переміщенні противника на лівий фланг швидко зманеврував своїм дивізіоном і перекрив просування танків лівим флангом, посиливши його бронебійними гарматами. Друга спроба противника завдати удар з флангу провалилася. Втративши один танк і до двох взводів солдат, противник відступив. 09.02.1944 року Блажко В.І. був заступником командира 329-го окремого винищувального протитанкового артилерійського дивізіону 226-ої стрілецької дивізії. 08.12.1944 року на підставі указу Президії Верховної ради СРСР від 01.05.1944 року нагороджений медаллю «За оборону Кавказу», № 000005. Наказом командуючого артилерії 1-ої гвардійської армії №04/н від 28.02.1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (посмертно) за те, що з 27 січня по 01 лютого 1945 року в наступальних боях за населені пункти Куков та Лаховіце (Польща) весь час знаходився на бойових позиціях, де проявив хоробрість і уміння керувати бойовими операціями. Під його керівництвом населений пункт Куков був захоплений його дивізіоном без участі піхоти. Загинув 08.02.1945 року, похований в селі Слемень Живецького повіту Силезського воєводства Польщі. Не одружений, мати Блажко Ганна Йосипівна.
10. Блажко Григорій Іванович, 1918 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 15.07.1941 року біля міста Дунаївці Хмельницької області потрапив у полон. З 29.08.1941 року по 09.10.1941 рік перебував у німецькому концтаборі Stalag XII A (Шталаг) біля німецького міста Лімбург. З 09.10.1941 року перебував у концтаборі Stalag XII D біля німецького міста Трір. 16.01.1942 року переведений до концтабору Stalag XII F біля французького міста Саарбург, табірний номер 28949. Помер у полоні 18.01.1942 року, похований у місті Йоханес-Баннберг-Больхен (Німеччина). Не одружений, мати Блажко Ганна Йосипівна.
11. Блажко Микита Юрійович, 1911 р.н., рядовий, сапер, освіта 2 класи, коваль. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 2 дні, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 573-го окремого саперного батальйону 305-ої стрілецької дивізії. Наказом командира дивізії №052/н від 14.11.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 23.10.1944 року біля села Нижня Писана (Словаччина) під запеклим вогнем противника розмінував 18 протитанкових мін, чим забезпечив прохід піхоти. 28.10.1944 року біля села Доброслава під сильним артилерійським вогнем противника розмінував дорогу Нижня Писана – Доброслава, знешкодивши 11 мін типу «S». Вважається зниклим безвісти з грудня 1944 року. Одружений, дружина Блажко Зінаїда Іллівна.
12. Блажко Панас Іванович, 1910 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований у 1941 році Чемеровецьким РВК. Вважається зниклим безвісти з 1941 року. Одружений, дружина Блажко Меланія Арсентіївна.
13. Блискун Петро Васильович, 1908 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 22.07.1941 року біля села Джурин Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №9 Кречунешти (Румунія). Загинув у полоні 22.11.1941 року, похований в місті Дева повіту Хунедоара (Румунія). Одружений, дружина Блискун Уляна.
14. Блискун Федір Андрійович, 1908 р.н., рядовий, кулеметник, освіта 2 класи, тракторист. Мобілізований у 1941 році, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 4 тижні, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 06.08.1944 року, похований у селі Чаплі Хирівської міської громади Самбірського району Львівської області. Одружений, дружина Блискун Дарія Марківна.
15. Бойко Ананій Пантелеймонович, 1918 р.н., молодший сержант, командир мінометного розрахунку, освіта 1 клас. У 1940 році призваний до армії. Від початку війни брав участь у бойових діях. Перебував у полоні 3 місяці. Після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. 25.10.1944 року отримав наскрізне кульове поранення грудної клітки та направлений до хірургічного польового пересувного госпіталю (ХППГ 4345). Від отриманого поранення помер 28.10.1944 року, похований у братській могилі на міському цвинтарі польського міста Красно. У 1948 році перепохований на військовому цвинтарі міста Дукля Кросненського повіту Підкарпатського воєводства Польщі, могила № 40. Одружений, дружина Бойко Євдокія Федорівна.
16. Бойко Андрій Матвійович, 1908 р.н., військовослужбовець. Мобілізований у 1941 році. 30.03.1942 року був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації. 23.06.1942 року Військовим трибуналом Середньоазіатського військового округу засуджений за статтею 58-10 Кримінального кодексу РСФСР до розстрілу. 28.07.1942 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР розстріл замінено на 10 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі з пораженням прав на 5 років. Із дня засудження відносно нього ніякої інформації не надходило, вважається зниклим безвісти. 14.07.1997 року реабілітований прокуратурою Хмельницької області (архів УСБУ, справа П-30007).
17. Бойко Василь Якович, 05.02.1905 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у румунських концтаборах №2 Хомород та №17 Тімішоара. Після звільнення з полону 12.01.1944 року наказом №978.001/944 направлений на лікування до Тираспольської лікарні. Вдруге призваний 12.04.1944 року Тираспольським РВК та направлений до 28-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 25.08.1944 року, похований біля села Сагайдак Чимишлійського району Молдови. Одружений, дружина Бойко Пелагея Андріївна.
18. Бойко Іван Матвійович, 1919 р.н., рядовий, радист 268-го корпусного артилерійського полку, проживав у селі Нове Життя, призваний до армії Чемеровецьким РВК. 08.10.1941 року біля села Новогригорівка Гуляйпільського району Запорізької області разом із полком потрапив в оточення. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1941 року. Одружений, дружина Бойко Ганна.
19. Бойко Іван Онуфрійович, 1916 р.н., рядовий, стрілець. У 1945 році перебував у 167-му армійському запасному стрілецькому полку в місті Козель, потім переведений до 898-го стрілецького полку. 31.03.1945 року отримав поранення та направлений до 276-го медсанбату 245-ої стрілецької дивізії. Помер від ран 02.04.1945 року, похований на цвинтарі міста Бухельсдорф Верхня Сілезія (Німеччина) за 30 метрів на південний схід від костелу, могила №10. Не одружений, мати Бойко Наталія Іванівна.
20. Бойко Калин Андрійович, 1904 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го стрілецького батальйону 203-го гвардійського стрілецького полку 70-ої гвардійської стрілецької дивізії. Наказом командира полку №09/н від 10.04.1945 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 26.03.1945 року в бою біля села Мшана (Польща) гранатами знищив двох німецьких солдат і взяв трьох у полон, чим посприяв виконанню бойового завдання. Вважається зниклим безвісти з травня 1945 року. Одружений, дружина Бойко Текля Іванівна.
21. Бойко Олександр Іванович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Бойко Євдокія Лук’янівна.
22. Бойко Павло Васильович, 1907 р.н., молодший сержант, командир відділення, освіта 3 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 6 місяців, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го стрілецького батальйону 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 15.07.1944 року, похований у селі Яцківці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Бойко Єфросинія Іванівна.
23. Бойко Панас Іванович, 1921 р.н., сержант, командир відділення, освіта 4 класи. У листопаді 1940 року був призваний до армії. Від початку війни, брав участь у бойових діях, перебував у полоні півтора місяця, після чого повернувся у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-го стрілецького батальйону 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №017/н від 21.07.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 16-17.07.1944 року в боях за висоту 386.0 (Тернопільська область) брав участь у відбитті контратак противника, проявляв хоробрість та відвагу, разом із відділенням знищив 12 німецьких солдат, особисто сам знищив 2 солдати противника. 20.07.1944 року отримав тяжке поранення. 26.10.1944 року отримав легке поранення. Наказом командира дивізії №06/н від 01.02.1945 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що 15.01.1945 року при прориві оборони противника біля села Гліник-Польський Підкарпатського воєводства (Польща) швидко зорієнтувавшись в обстановці, діючи хоробро й рішуче, взяв у полон 5 солдат і одного офіцера противника. Загинув 07.02.1945 року, похований на північній околиці міста Чеховице-Дзедзице Силезського воєводства Польщі. Одружений, дружина Бойко Калина Петрівна.
24. Бойко Панас Прокопович, 1908 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований у червні 1941 року Чемеровецьким РВК. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Бойко Ганна Михайлівна.
25. Бойко Федір Сидорович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 2-го стрілецького батальйону 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 15.07.1944 року, похований в селі Яцківці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Бойко Василина Василівна.
26. Бойко Федір Якович, 1908 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №2 Хомород (Румунія). Загинув у полоні 12.07.1942 року. Одружений, дружина Бойко Марія Іванівна.
27. Бучківський Антон Степанович, 1899 р.н., рядовий, стрілець, освіта 5 класів. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Вважається зниклим безвісти з 13.08.1944 року. Одружений, дружина Бучківська Соломія Яківна.
28. Войтов Йосип Якович, 1910 р.н., рядовий, водій. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений до 18-го артилерійського полку. 27.06.1942 року в Ленінградській області Росії потрапив у полон. У 1944 році звільнений з полону, даних про загибель немає, вважається зниклим безвісти. Одружений, дружина Войтова Зінаїда Дмитрівна.
29. Войтов Максим Мартинович, 1901 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 28.04.1944 року Чемеровецьким РВК та 02.05.1944 року зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1035-го стрілецького полку 280-ої стрілецької дивізії. Загинув 02.09.1944 року, похований в місті Модлібожиці Яновського повіту Люблінського воєводства Польщі. Одружений, дружина Войтова Текля Кузьмівна.
30. Войтов Михайло Дем’янович, 1910 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №2 Хомород (Румунія). Загинув у полоні 19.01.1942 року, похований у селі Владені округ Брашов (Румунія). Одружений, дружина Войтова Олександра Юріївна.
31. Войтов Михайло Полікарпович, 1918 р.н., рядовий, стрілець. У лютому 1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини №132 в місто Гродно (Білорусь). Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року. Не одружений, мати Войтова Ганна Прокопівна.
32. Войтов Олексій Трохимович, 1921 р.н., рядовий, сапер 89-го інженерного батальйону 22-го механізованого корпусу. 02.08.1941 року пропав безвісти в районі села Головки Чоповицької селищної громади Коростенського району Житомирської області. Не одружений, батько Войтов Трохим Гаврилович.
33. Войтов Павло Макарович, 1911 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. У липні 1941 року у Вінницькій області потрапив у полон. На початку 1945 року звільнений з полону та знову призваний 23.01.1945 року польовим військовим комісаріатом 5-ої гвардійської армії. 07.02.1945 року перебував у 2-ій стрілецькій роті 1-го стрілецького батальйону 214-го армійського запасного стрілецького полку. 19.02.1945 року переведений до 14-ої гвардійської стрілецької дивізії (п/п 71692-Б). Письмовий зв’язок із ним припинився 10.03.1945 року. Вважається зниклим безвісти з березня 1945 року. Одружений, дружина Войтова Наталія Тимофіївна.
34. Войтов Панас Лук’янович, 1905 р.н., рядовий, стрілець, освіта 6 класів, бухгалтер. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 25.07.1944 року, похований у братській могилі на північ від села Дусанів Перемишлянської міської громади Львівської області. Одружений, дружина Войтова Надія Трохимівна.
35. Войтов Панас Макарович, 1919 р.н., рядовий, зв’язківець. У вересні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини №240 в місто Гродно (Білорусь). Від початку війни брав участь у бойових діях, потрапив у полон. Перебував у німецькому в концтаборі Stalag 318/VIII F (Шталаг) Ламсдорф, зараз це село Ламбіновіце Ниського повіту Опольського воєводства Польщі. Помер у полоні 10.06.1942 року. Не одружений, мати Войтова Ірина Прокопівна.
36. Войтов Панько Федорович, 1896 р.н., рядовий, стрілець, уродженець села Летава, проживав у селі Адамівка Вінницької області. Мобілізований у березні 1944 року Монастирищенським РВК. 05.05.1944 року під час бою в Карпатах був тяжко поранений та від отриманого поранення помер, місце поховання не відоме. Одружений, дружина Войтова Марина Степанівна.
37. Войтов Тимофій Григорович, 1920 р.н., рядовий, стрілець. У 1940 році Чемеровецьким РВК призваний до армії. Служив у 815-му артилерійському полку 272-ої стрілецької дивізії 7-ої окремої армії. 20.10.1941 року отримав кульове поранення та направлений до 735-го польового пересувного госпіталю, у якому 28.10.1941 року від отриманого поранення помер. Похований у братській могилі на лівому березі річки Оять, що в двох кілометрах на схід від села Альоховщина Лодєйнопольського району Ленінградської області Росії.
38. Волощук Василь Микитович, 1921 р.н., рядовий, автоматник. 03.03.1941 року Чемеровецьким РВК призваний до армії. Наказом командира 5-ої ударної армії №197/н від 19.06.1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня за те, що 18.06.1943 року перебуваючи на посаді шабельника 3-ої кавалерійської бригади в районі станції Закупново, отримав тяжке поранення у ліву частину тіла. Лікувався в госпіталі півтора місяця та повернувся назад у бригаду. 21.09.1943 року під час наступальних дій отримав тяжке осколочне поранення в ліву руку. Лікувався в госпіталі два місяці та знову повернувся у стрій. 13.02.1944 року перебуваючи у складі 7-го кавалерійського корпусу в районі міста Мозир (Білорусь) отримав легке поранення в праву ногу. Лікувався в госпіталі три місяці. З листопада 1944 року перебував у складі 12-ої лінійної застави 333-го прикордонного полку військ НКВС. За цей час сам особисто затримав двох агентів німецьких розвідувальних органів, перекинутих в тил з метою шпіонажу, одного агента терориста, шість дезертирів Червоної армії, трьох дезертирів війська Польського та двох зрадників Батьківщини. Указом Президії ВР СРСР від 09.05.1945 року нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.». Письмовий зв’язок між ним та рідними припинився в липні 1941 року, лист надійшов із міста Коростень Житомирської області. Після війни ніякої інформації відносно нього не надходило. Одружений, дружина Волощук Катерина Сильвестрівна.
39. Волощук Олександр Якович, 1914 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з вересня 1944 року. Одружений, дружина Волощук Домнікія Олексіївна.
40. Волощук Панас Микитович, 1918 р.н., старший сержант, механік-водій танка Т-34, освіта середня, учитель, член ВЛКСМ. У жовтні 1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії. 19.03.1942 року перебував у 2-й роті 31-го танкового батальйону 206-го запасного стрілецького полку. 09.05.1942 року переведений до 94-ої танкової бригади. Загинув 14.07.1942 року, похований біля села Крутая Кіровського району Смоленської області Росії. Не одружений, батько Волощук Микита Семенович.
41. Вуєчок Василь Калинович, 1925 р.н., молодший сержант, командир відділення, освіта 7 класів. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 871-го стрілецького полку 276-ої стрілецької дивізії. Загинув 16.04.1945 року, похований на цвинтарі села Штрандорф Німеччина, зараз це село Страховіце Моравсько-Сілезького краю Чехії, могила №6. Не одружений, мати Вуєчок Гафія Феодосіївна.
42. Вуєчок Іван Семенович, 1915 р.н., рядовий, шофер, уродженець села Летава. Мобілізований у 1941 році Біробіджанським РВК Хабаровського краю та направлений до 622-ої окремої роти зв’язку 74-ої стрілецької дивізії. Загинув 14.09.1943 року під час бомбардування німецької авіації, похований у селищі Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Не одружений, батько Вуєчок Семен Данилович.
43. Вуєчок Павло Панасович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи, тесляр. Мобілізований 21.05.1944 року Чемеровецьким РВК та 25.05.1944 року зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до саперного батальйону 316-ої стрілецької дивізії (п/п 09281). Письмовий зв’язок із ним припинився 13.08.1944 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Вуєчок Калина Іллівна.
44. Гаврилюк Ананій Трохимович, 1922 р.н., лейтенант, уродженець села Летава, проживав у місті Старокостянтинів. Мобілізований 29.06.1941 року Старокостянтинівським РВК та направлений до 102-го запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 70-го навчально-протитанкового полку 11-ої окремої навчальної бригади. 08.02.1943 року проходив службу в 42-ій запасній стрілецькій бригаді. 26.03.1944 року проходив службу у військовій частині №332 (корпус 2) міста Інза Ульянівської області Росії. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Не одружений, батько Гаврилюк Трохим Петрович.
45. Гаврилюк Дмитро Семенович, 1921 р.н., рядовий, сапер. У лютому 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до 31-го окремого понтонного батальйону. Письмовий зв’язок із ним припинився у червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Не одружений, батько Гаврилюк Семен Петрович.
46. Гаврилюк Іван Семенович, 1917 р.н., рядовий, стрілець, освіта середня, ветеринарний фельдшер. Мобілізований 09.05.1944 року Чемеровецьким РВК та направлений до 897-го гірськострілецького полку 242-ої гірськострілецької дивізії. Наказом командира полку №015/н від 14.05.1945 року нагороджений медаллю «За відвагу» (посмертно) за те, що 31.10.1944 року, будучи автоматником стрілецької роти, брав участь у відбитті контратак ворога та знищив трьох німецьких солдатів, при цьому сам був поранений у ліву руку. 15.04.1945 року перебував на посаді номера гарматного розрахунку батареї 76-ти міліметрових гармат. Під час бою отримав поранення та направлений до 118-ої окремої медсанроти. Того ж дня від отриманого поранення помер. Похований у братській могилі на перехресті доріг біля села Маруже Водзіславського повіту Сілезького воєводства Польщі. Одружений, дружина Гаврилюк Любов Арсентіївна.
47. Гаврилюк Павло Григорович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-го стрілецького батальйону 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №025/н від 05.08.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» (посмертно) за те, що в наступальних боях з 15 по 26.07.1944 року, не шкодуючи свого життя, у важких умовах своєчасно забезпечував свій розрахунок боєприпасами. Загинув 18.07.1944 року, похований на північній околиці села Красна Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Гаврилюк Єфросина Тихонівна.
48. Гаврилюк Панас Григорович, 1921 р.н., рядовий, номер гарматний. У листопаді 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частину №54 в місто Мозир (Білорусь). Письмовий зв’язок із ним припинився у червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з червня 1944 року. Не одружений, батько Гаврилюк Григорій Петрович.
49. Горячок Василь Григорович, 1911 р.н., рядовий, стрілець. 23.01.1945 року перебував у збірному пересильному пункті, а з 19.02.1945 року – в 214-му армійському запасному стрілецькому полку. 23.02.1945 року переведений до 2-ої роти 36-го стрілецького полку 14-ої гвардійської стрілецької дивізії (п/п 43026). Загинув 19.03.1945 року, похований у селі Люсеен Верхньої Сілезії (Німеччина), зараз це село Лусіна Сьредського повіту Нижньосілезького воєводства Польщі. Одружений, дружина Горячок Василина Павлівна.
50. Горячок Іван Аврамович, 1918 р.н., рядовий, стрілець. У вересні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини №125/2 в місто Гродно (Білорусь). Письмовий зв’язок із ним припинився у червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Не одружений, мати Горячок Ірина Максимівна.
51. Горячок Кузьма Григорович, 1911 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 клас. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 5 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 15.07.1944 року, похований у братській могилі на відстані 2,5 км. від села Данилівці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Горячок Ганна Степанівна.
52. Горячок Михайло Федорович, 1902 р.н., єфрейтор, командир відділення, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го батальйону 71-го стрілецького полку 30-ої стрілецької дивізії. Загинув 28.07.1944 року, похований на південній околиці села Бринь Галицького району Івано-Франківської області. Одружений, дружина Горячок Стефанія Леонтіївна.
53. Горячок Олександр Єфремович, 1919 р.н., старшина, командир артилерійського взводу, освіта 7 класів, член ВЛКСМ, до армії працював учителем фізкультури в Летавській школі. 19.09.1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений на навчання до 140-го гаубичного артилерійського полку, після закінчення якого отримав звання «старший сержант» і посаду командира гармати. Далі службу проходив у 290-му окремому кулеметно-артилерійському батальйоні 14-го укріпрайону Ленінградського фронту. Наказом командира батальйону від 31.07.1943 року нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» серії ІІ №26723. 30.10.1943 року направлений до 223-го армійського запасного стрілецького полку на курси молодших лейтенантів, після закінчення яких отримав офіцерське звання «молодший лейтенант». Письмовий зв’язок із ним припинився в грудні 1944 року (п/п 67676). Вважається зниклим безвісти з березня 1945 року. Не одружений, батько Горячок Єфрем Юрійович, мати Горячок Олександра Леонідівна.
54. Горячок Олександр Мойсейович, 1918 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований у 1944 році Чемеровецьким РВК та направлений до військової частини п/п 01609-А. 07.11.1944 року був поранений. Вважається зниклим безвісти з 1944 року. Одружений, дружина Горячок Антоніна Пилипівна.
55. Горячок Федір Кузьмович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований у червні 1941 року та направлений до 25-го дорожньо-експлуатаційного полку 18-ої армії (військова частина №1125). 02.08.1941 року в районі села Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області потрапив у полон, де перебував 16 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го стрілецького батальйону 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 16.07.1944 року, похований в селі Жуковці Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Горячок Ганна Захарівна.
56. Горячок Юрій Никифорович, 1895 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Далі службу проходив у військовій частині п/п 06926. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Горячок Антоніна Степанівна.
57. Грицюк Анатолій Антонович, 1918 р.н., старшина, командир відділення 2-го мотострілецького полку 2-ої мотострілецької дивізії. 01.08.1942 року біля села Полуніно Ржевського району Тверської області (Росія) потрапив у полон, у якому перебував 1 рік 8 місяців, після чого був звільнений. Знову призваний у 1944 році Смолевицьким РВК Мінської області (Білорусь) та направлений до 199-го запасного стрілецького полку. 07.07.1944 року переведений до 2-ої армійської окремої штрафної роти 31-ої армії. Загинув 31.07.1944 року, похований у селі Жагаре Йонишкского району Шауляйського повіту Литви. Одружений, дружина Грицюк Марія Іванівна.
58. Грицюк Микита Феодосійович, 1897 р.н., рядовий, зв’язківець, освіта 2 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Далі службу проходив у військовій частині п/п 24069-Ж. Письмовий зв’язок із ним припинився 27.10.1944 року. Вважається зниклим безвісти з грудня 1944 року. Одружений, дружина Грицюк Ганна Михайлівна.
59. Грицюк Панас Ілліч, 1909 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 27.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. В подальшому направлений до 16-го навчального запасного танкового полку. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з червня 1944 року. Одружений, дочка Грицюк Зінаїда Панасівна.
60. Грицюк Тимофій Кузьмович, 1897 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи, швець. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 573-ої ОМР. Був поранений та направлений до евакуаційного госпіталю №1420 міста Тбілісі (Грузія). 08.10.1944 року вибув із госпіталя та направлений до 38-ої запасної стрілецької дивізії. Далі службу проходив в 301-му стрілецькому полку 48-ої стрілецької дивізії. 23.12.1944 року знову отримав осколкове поранення в голову та в непритомному стані був доставлений до хірургічного польового пересувного госпіталю (ХППГ 2305), в якому 24.12.1944 року від отриманого поранення помер. Похований у братській могилі біля лісу: 200 метрів на захід від села Лачаудас та півтора кілометра західніше міста Ауце (Латвія). Одружений, дружина Грицюк Домнікія Андріївна.
61. Гуменюк Михайло Андрійович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. Був в оточенні, після виходу з оточення проходив службу в 696-му стрілецькому полку. У листопаді 1942 року отримав наскрізне кульове поранення нижньої частини лівого передпліччя з ушкодженням кісток. 21.11.1942 року був відправлений до евакуаційного госпіталю №1777. 25.11.1942 року у госпіталі в нього різко погіршився стан здоров’я через розвиток сепсису. 29.11.1942 року помер від серцевої недостатності. Похований у населеному пункті Хоста (зараз це мікрорайон міста Сочі Краснодарського краю Росії). Одружений, дружина Гуменюк Меланія Євгеніївна.
62. Гуменюк Панас Кузьмович, 1910 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Джурин Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №6 Дорнешті (Румунія). Звільнений з полону в 1944 році, після чого знову призваний Слободзейським МВК Тираспольського району (Молдава) та направлений до 306-го стрілецького полку 109-ої стрілецької дивізії. Загинув 19.11.1944 року, похований на військовому кладовищі міста Дьомре, зараз це столичний район міста Будапешт (Угорщина). Одружений, дружина Гуменюк Феодосія Юріївна.
63. Демчук Андрій Миколайович, 1902 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 20139-А. Письмовий зв’язок із ним припинився в липні 1944 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Демчук Олена Матвіївна.
64. Демчук Іван Юхимович, 1903 р.н., молодший сержант, стрілець, освіта 4 класи, столяр. Мобілізований 28.04.1944 року Чемеровецьким РВК та 02.05.1944 року зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 295-го стрілецького полку 183-ої стрілецької дивізії. Загинув 30.07.1944 року, похований на західній околиці села Тисова Дрогобицької області, зараз це село знаходиться в Перемишльському повіті Підкарпатського воєводства Польщі. Одружений, дружина Демчук Ганна Георгіївна.
65. Дробний Володимир Іванович, 1902 р.н., капітан, командир роти, освіта 7 класів, член ВКП(б), голова Летавського колгоспу імені Леніна. 07.02.1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Леніна. Мобілізований у червні 1941 року та призначений заступником командира роти з політичної частини 29-го армійського ремонтно-відновлювального батальйону. 17.08.1943 року наказом командира 37-ої армії №0315 направлений на курси молодших лейтенантів. 17.10.1943 року отримав офіцерське звання «капітан» та призначений командиром 9-ої стрілецької роти 585-го стрілецького полку 213-ої стрілецької дивізії. Загинув 05.01.1944 року, похований на західній околиці села Топило Суботцівської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області, могила №5. Одружений, дружина Дробна Софія Григорівна.
66. Дробний Каліній Савович, 1911 р.н., рядовий, стрілець, освіта 5 класів, швець. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.07.1944 року, похований на північній околиці села Красна Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Дробна Текля Григорівна.
67. Дуцький Прокопій Кирилович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 клас. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 71-го стрілецького полку 30-ої стрілецької дивізії. 23.08.1944 року отримав осколкове поранення правої гомілки та направлений до 57-го окремого медсанбату, в якому 26.08.1944 року помер від больового шоку. Похований на цвинтарі міста Старий Самбір Самбірського району Львівської області у 100-а метрах на захід від церкви. Одружений, дружина Дуцька Мотря Кузьмівна.
68. Зварич Арсен Іванович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 24118-Ч. Письмовий зв’язок із ним припинився 05.08.1944 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Зварич Мотря Трохимівна.
69. Зубик Андрій Гаврилович, 1901 р.н. рядовий, стрілець, уродженець села Летава. Мобілізований 29.09.1941 року Сімферопольським МВК. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з липня 1944 року. Одружений, дружина Рассалова Дарія Терентіївна.
70. Зубик Арсеній Кузьмович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи, столяр. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-ої роти 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. 14.08.1944 року отримав поранення. Наказом командира полку №07/н від 12.01.1945 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 25.11.1944 року під час відбиття контратак противника біля міста Сігетсентміклош, що в 15-ти км на південь від міста Будапешт (Угорщина), коли закінчувались боєприпаси, під вогнем противника підвіз боєприпаси і сам, беручи участь у бою, убив одного угорського солдата. Крім цього, наказом командира дивізії №13/н від 14.03.1945 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що 13.02.1945 року в місті Будапешт під час бою штурмував будинки, які німці перетворили на укріплені пункти. Увірвавшись до одного із будинків, діючи мужньо і рішуче, знищив 9 та взяв у полон 24 солдати противника. Загинув 26.03.1945 року, похований в центрі села Балатон-Аракцкаль (Угорщина). Одружений, дружина Зубик Феодосія Пантелеймонівна.
71. Зубик Василь Іванович, 1922 р.н., рядовий, стрілець, освіта 5 класів. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 4-ої стрілецької роти 1075-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Вважається зниклим безвісти 14.08.1944 року біля села Юрівці Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. Одружений, дружина Зубик Анастасія Марківна.
72. Зубик Іван Іванович, 1917 р.н., рядовий, водій. Мобілізований у червні 1941 року Чемеровецьким РВК. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року. Не одружений, батько Зубик Іван Васильович.
73. Зубик Никифор Данилович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го батальйону 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Вважається зниклим безвісти 05.08.1944 року біля села Катина Хирівського району Дрогобицької області, зараз це село Катина Самбірського району Львівської області. Одружений, дружина Зубик Лукерія Єфремівна.
74. Зубик Олександр Ананійович, 1915 р.н., молодший сержант, командир відділення. Мобілізований Чемеровецьким РВК. Службу проходив у 984-му стрілецькому полку 275-ої стрілецької дивізії. Загинув 09.09.1941 року, похований у селі Кам’янка Криворізького району Дніпропетровської області. Перепохований у селі Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області, могила №22.
75. Зубик Павло Юхимович, 1911 р.н., старший сержант, механік-водій. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. У 1943 році служив у 8-ій гвардійській танковій бригаді 54-ої гвардійської стрілецької дивізії. 12.01.1943 року отримав поранення та відправлений до 137-го окремого медсанбату 119-ої стрілецької дивізії, у якому 13.01.1943 року помер. Похований у місті Морозовськ Ростовської області Росії. Одружений, дружина Зубик Анастасія Іванівна.
76. Зубик Панас Васильович, 1908 р.н., рядовий, телефоніст, освіта 2 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 8 днів, після чого повернувся в село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-ої мінометної роти 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №034/н від 07.08.1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що 31.07.1944 року в наступальних боях у районі села Сусідовичі Самбірського району Львівської області, будучи зв’язковим, під вогнем противника доставляв командиру роти розпорядження та накази. Крім цього, наказом командира дивізії №054/н від 18.12.1944 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що в ніч з 4 на 5 грудня 1944 року в районі міста Сазхаломбатта (Угорщина) одним із перших форсував річку Дунай. Під сильним артилерійським і кулеметним вогнем противника протягнув телефонну лінію від командного пункту батальйону до своєї роти. За бій, який тривав 37 годин, противник здійснив 17 контратак. У цьому бою Зубик П.В. полагодив 43 розриви телефонного кабелю, чим дав можливість своїй роті мати зв’язок із командиром батальйону. 24.12.1944 року отримав наскрізне поранення правої половини грудної клітки та був відправлений до 278-го окремого медсанбату, в якому 26.12.1944 року помер. Похований у місті Тьоколь медьє Пешт (Угорщина). Одружений, дружина Зубик Марфа Василівна.
77. Зубик Петро Іванович, 1914 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 15.07.1941 року біля міста Дунаївці Хмельницької області потрапив у полон. З 29.08.1941 року по 09.10.1941 рік перебував у німецькому концтаборі Stalag XII A (Шталаг) біля німецького міста Лімбург. З 09.10.1941 року по 12.11.1941 рік перебував у концтаборі Stalag XII D біля німецького міста Трір, табірний номер 28948. Помер у полоні 12.11.1941 року. Одружений, дружина Зубик Євдокія Петрівна.
78. Калуцький Олексій Калістратович, 1920 р.н., рядовий, телефоніст. У 1939 році Чемеровецьким РВК призваний до армії. Від початку війни брав участь у бойових діях, служив у 91-му окремому батальйоні зв’язку 95-ої стрілецької дивізії. 02.11.1941 року пропав безвісти на території Автономної республіки Крим. Не одружений, батько Калуцький Калістрат.
79. Ковбасюк Іван Петрович, 1913 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 2 тижні, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 2-го стрілецького батальйону 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії 52-го стрілецького корпусу. Наказом командира корпусу №038/н від 11.10.1944 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (посмертно) за те, що 08.09.1944 року під час прориву оборони противника в районі села Байди (Польща), першим дістався ворожих траншей та із особистої зброї знищив 3-х німецьких солдат. Крім цього, виніс із поля бою тяжко пораненого командира взводу, після чого повернувся у бій і продовжував виконувати поставлену бойову задачу. Загинув 09.09.1944 року, був похований у селі Тарновець Ясельського повіту Підкарпатського воєводства Польщі. У 1948 році перепохований на військовому цвинтарі міста Дукля Кросненського повіту Підкарпатського воєводства Польщі, могила № 52. Одружений, дружина Ковбасюк Матрона Михайлівна.
80. Козьмін Арсеній Антонович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 клас. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. 18.07.1944 року отримав поранення та доставлений до хірургічного польового пересувного госпіталю №5149 38-ої армії, в якому того ж дня від отриманого поранення помер. Був похований у братській могилі на цвинтарі села Курівці Тернопільської міської громади Тернопільської області. У 1965 році перепохований у селі Плотича Білецької сільської громади Тернопільської області, могила №159. Одружений, дружина Козьмін Дарія Йосипівна.
81. Козьмін Іван Корнилович, 1917 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи, шофер. У 1940 році призваний до армії. Від початку війни брав участь у бойових діях, перебував у полоні 8 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 8-ої роти 3-го стрілецького батальйону 555-го стрілецького полку 127-ої стрілецької дивізії. Загинув 27.07.1944 року, похований біля міста Рогатин Івано-Франківської області. Одружений, дружина Козьмін Надія Степанівна.
82. Козьмін Олександр Олександрович, 1922 р.н., сержант, номер гарматний. Призваний до армії у 1941 році Чемеровецьким РВК. Службу проходив у 3-ій батареї 1-го дивізіону 45-ої гарматно-артилерійської бригади 11-ої артилерійської дивізії. Указом Президії ВР СРСР від 22.12.1942 року нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда». Також наказом командира бригади №16/н від 23.06.1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що під час бойових дій від Сталінграда до Румунії проявив себе стійким і хоробрим солдатом. У районі населеного пункту Миколаївка гармата його розрахунку знищила дві артилерійські батареї, одну мінометну батарею і два танка, а в районі населеного пункту Вільхівка знищила дві мінометних батареї, зенітну установку і два спостережних пункти. Загинув 06.10.1944 року, похований у місті Турда Клузьського повіту (Румунія). Не одружений, батько Козьмін Олександр Антонович.
83. Коробчук Михайло Степанович, 1919 р.н., молодший сержант, старшина штабної роти, учитель, член ВКП(б). Мобілізований у 1944 році Чемеровецьким РВК та направлений до 704-го окремого батальйону зв’язку 5-го танкового корпусу. Загинув 20.08.1944 року, похований на північному сході від села Калнсетас Мадонського краю Латвії. Одружений, дружина Каченюк Марія Капрівна.
84. Кривохижий Марко Іванович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 71-го стрілецького полку 30-ої стрілецької дивізії. Загинув 14.07.1944 року, похований на північній околиця села Площа (за іншими даними село Ліщанці) Бучацького району Тернопільської області. Одружений, дружина Кривохижа Євдокія Гаврилівна.
85. Кривохижий Олександр Іванович, 1907 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Кривохижа Надія Степанівна.
86. Кривохижий Роман Никифорович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, агроном. Мобілізований 15.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1035-го стрілецького полку 280-ої стрілецької дивізії. Загинув 04.08.1944 року, похований у селі Собув Тарнобжезького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. Одружений, дружина Кривохижа Парасковія Дем’янівна.
87. Кузняк Василь Миколайович, 1919 р.н., рядовий, кулеметник, уродженець села Летава. В 1935 році разом із батьком та сестрами як «соціально-небезпечний елемент» висланий до Карелії. Проживав на станції Сегежа в поселенні Лайпановалок у будинку №9. У 1941 році Медвеж’єгорським РВК призваний до армії. Служив у 596-му стрілецькому полку 122-ої стрілецької дивізії. 04.02.1942 року убитий під час спроби здатися в полон. Похований на цвинтарі за 2 км. від станції Руч’ї Кандалакського району Мурманської області Росії. Одружений, дружина Кузняк Ганна Олексіївна.
88. Кузняк Василь Федорович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи, уродженець села Летава, проживав у селі Жабинці. Мобілізований 07.04.1944 року Оринінським РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 20.07.1944 року, похований на східній околиці міста Зборів Тернопільської області. Одружений, дружина Кузняк Марія Мойсеївна.
89. Кузняк Захарій Мойсейович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Кузняк Агафія Калістратівна.
90. Кузняк Іван Дмитрович, 1923 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований у 1941 році Кизлярським МВК республіки Дагестан (Росія). Службу проходив у 3-му стрілецькому батальйоні 31-ої стрілецької дивізії 16-ої окремої стрілецької бригади 56-ої армії. Загинув 03.04.1942 року біля села Катеринівка Ростовської області Росії. Похований у братській могилі села Мержаново тієї ж області. Не одружений, батько Кузняк Дмитро Іванович.
91. Кузняк Михайло Трохимович, 1897 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.07.1944 року, похований на північно-західній околиці села Кудинівці Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Кузняк Анастасія Степанівна.
92. Кузняк Панас Дмитрович, 1921 р.н., рядовий, стрілець, освіта 10 класів. У вересні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини №44033-ж. З 28.05.1942 р. по 28.08.1942 р. проходив військову підготовку у 106-му запасному стрілецькому полку 28-ої запасної стрілецької дивізії, після чого вибув до 137-го полку морської піхоти, де був поранений і лікувався в госпіталі. 03.03.1945 року вибув із госпіталя до 177-ої стрілецької дивізії. Письмовий зв’язок із ним припинився в березні 1944 року. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року. Не одружений, батько Кузняк Дмитро Іванович.
93. Ланівський Василь Антонович, 1924 р.н., гвардії сержант, командир розрахунку мінометної батареї, член ВЛКСМ. Мобілізований у вересні 1942 року Ленінським РВК Сталінградської області Росії. Служив у 3-му окремому мотострілковому батальйоні 7-ої гвардійської мотострілкової бригади. Наказом командира бригади № 012/н від 28.07.1943 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що у боях за село Однолуки Орловської області Росії, діючи у складі розрахунку мінометної батареї точно і вміло вів огонь по противнику. У момент коли противник спробував перейти в контрнаступ ударив з флангу по ворожій піхоті та знищив із свого міномета до 20-ти німецьких солдат. Крім цього підготовив свій розрахунок так, що його може замінити кожен із бійців. Загинув 07.12.1943 року, похований у селі Червоне Глеюватської сільської громади Криворізького району Дніпропетровської області. Не одружений, батько Ланівський Антон Сидорович.
94. Ланівський Іван Антонович, 15.09.1921 р.н., рядовий, стрілець. До війни був призваний до армії. Брав участь у бойових діях. Перебував у полоні в концентраційному таборі Флоссенбюрг ІІ в Баварії (Німеччина). Помер у полоні 11.08.1943 року. Одружений, дружина Ланівська Ольга.
95. Ланівський Олександр Антонович, 1914 р.н., молодший лейтенант, командир взводу. З 1936 по 1938 рік проходив службу в рядах Червоної армії. Навесні 1939 року був призваний на військові збори, по закінченню яких наказом начальника Київського військового округу №83/3 від 23.05.1939 року отримав офіцерське звання «молодший воєнтехнік». До війни працював у колгоспі на посаді бригадира тракторної бригади. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК та зарахований командиром авторемонтного взводу до 445-го артилерійського полку 37-ої стрілецької дивізії в місто Проскурів (Хмельницький). Загинув 06.07.1941 року біля міста Волочиськ, у результаті бомбардування німецької авіації під час відходу його частини на Проскурів. Місце поховання не відоме. Наказом Головного управління кадрів радянської армії №0451 від 29.03.1951 року вважається зниклим безвісти з липня 1941 року. Одружений, дружина Ланівська Євгенія Семенівна.
96. Лукіянчук Олександр Олексійович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Джурин Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у румунському концтаборі №6 Дорнешті. 28.01.1942 року помер у табірному госпіталі, похований у селі Дорнешті Сучавського повіту (Румунія). Одружений, дружина Лукіянчук Єфросинія Никифорівна.
97. Майданюк Олександр Максимович, 1919 р.н., рядовий, стрілець, освіта середня, учитель. Мобілізований 15.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1035-го стрілецького полку 280-ої стрілецької дивізії. Загинув 03.08.1944 року, похований у селі Собув Тарнобжезького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. Не одружений, мати Майданюк Катерина Григорівна.
98. Майданюк Петро Максимович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, уродженець села Летава. Заарештований 02.02.1933 року через звинувачення в антирадянській агітації. 10.03.1933 року Особливою нарадою колегії ДПУ УРСР висланий у Північний край. Після висилки проживав у селі Попівка Липовецького району Вінницької області. Мобілізований 24.03.1944 року Липовецьким РВК та направлений до військової частини п/п 64168-П. Письмовий зв’язок із ним припинився 04.07.1944 року. Вважається зниклим безвісти з серпня 1944 року. Одружений, дружина Майданюк Дарія Омелянівна.
99. Маловічко Степан Данилович, 1911 р.н., молодший сержант, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у полоні 2 роки 10 місяців, спочатку в концтаборі №2 Хомород, потім у концтаборі №17 Тімішоара (Румунія). У травні 1944 року був звільнений з полону та направлений до 147-го фронтового запасного стрілецького полку. Далі службу проходив у 1129-му стрілецькому полку 337-ої стрілецької дивізії. Загинув 17.01.1945 року, похований в селі Бистрічка Полтарського округу Банськобистрицького краю Словаччини. Одружений, дружина Маловічко Марія Павлівна.
100. Мартинюк Прокоп Микитович, 1911 р.н., рядовий, стрілець 5-ої роти 1389-го стрілецького полку 96-ої стрілецької дивізії. Загинув 24.09.1942 року, похований в 6-ти км. на північ від села Фоміхинського Серафимовицького району Волгоградської області Росії.
101. Маслій Гаврило Прокопович, 1908 р.н., рядовий, кулеметник, освіта 3 класи, коваль. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-ої стрілецької роти 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №025/н від 05.08.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» (посмертно) за те, що 20.07.1944 року в наступальному бою біля села Хоростець Тернопільської області під час контратаки противника в житньому полі поклав свій кулемет на плече другого номера та відкрив вогонь по ворогу, відбиваючи контратаку. У цьому бою загинув. Похований на північній околиці села Красна Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Маслій Парасковія Калістратівна.
102. Маслій Костянтин Терентійович, 1912 р.н., рядовий, водій. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений до військової частини управління зв’язку 5-ої армії. Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з липня 1943 року. Одружений, дружина Маслій Марія Василівна.
103. Маслій Михайло Трохимович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, столяр. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 20.07.1944 року, похований на північній околиця станції Зборів Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Маслій Євдокія Тимофіївна.
104. Маслій Панас Андрійович, 1916 р.н., молодший сержант, кулеметник, освіта 4 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 1 місяць, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 2-ої стрілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 49-ої Кам’янець-Подільської механізованої бригади 6-го гвардійського механізованого корпусу 1-го Українського фронту. 31.08.1944 року був поранений. Наказом командира бригади №013/н від 29.03.1945 року нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно) за те, що 16.01.1945 року під час нічної атаки німців на село Бобжа (Польща) знаходився на бойових позиціях своєї роти та із кулемета відбивав атаку ворога. У цьому бою загинув, знищивши до 6-ти солдат противника. Похований в селі Бобжа Келецького повіту Свентокшиського воєводства Польщі. Одружений, дружина Маслій Марія Василівна.
105. Маслій Панас Герасимович, 1920 р.н., рядовий, курсант. У жовтні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/п №35660 в місто Бєльці (Молдова). Далі службу проходив у 330-му гвардійському стрілецькому полку 129-ої гвардійської стрілецької дивізії. Письмовий зв’язок із ним припинився в лютому 1941 року. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Не одружений, батько Маслій Герасим Семенович.
106. Маслій Порфирій Антонович, 1899 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, бухгалтер, обліковець 2-ої бригади. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.07.1944 року, похований на північній околиці села Красна Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Маслій Текля Петрівна.
107. Маслій Стах Гаврилович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 3 місяці, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Загинув 17.04.1945 року, похований у населеному пункті Ашхор (Німеччина). Одружений, дружина Маслій Євдокія Василівна.
108. Миколін Ананій Михайлович, 1897 р.н., рядовий, сапер. Мобілізований у 1944 році Чемеровецьким РВК. Службу проходив у 5-му окремому стрілецькому батальйоні управління контррозвідки «СМЕРШ» 6-ої гвардійської стрілецької дивізії. 18.02.1945 року отримав поранення та відправлений до 133-го хірургічного польового пересувного госпіталю, у якому 20.02.1945 року від отриманого поранення помер. Похований на військовому цвинтарі міста Шпроттау (Німеччина), могила №7, зараз це місто Шпротава Жаганського повіту Любуського воєводства Польщі. Одружений, дружина Миколіна Єфросина Арсентіївна.
109. Миколін Андрій Іванович, 1906 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований у квітні 1944 року. Службу проходив як музикант при Чемеровецькому РВК. 21.07.1944 року направлений до 113-го армійського запасного стрілецького полку, потім у військову частину п/п 04431-Б. Письмовий зв’язок із ним припинився 13.08.1944 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Миколіна Єфросинія Іванівна.
110. Миколін Іван Микитович, 1918 р.н., сержант, заступник політрука – секретар комсомольської організації підрозділу, член ВЛКСМ. Мобілізований у листопаді 1941 року Новоолександрівським РВК Ставропольського краю та направлений до 503-го стрілецького полку 91-ої стрілецької дивізії. 13.09.1942 року біля станції Ремонтна Ростовської області (Росія) потрапив у полон. 13.07.1944 року звільнений з полону та перебував у 36-му збірно-пересильному пункті 67-ої армії. 15.12.1944 року направлений у 8 ТЕС. Інших даних стосовно його служби чи загибель немає. Одружений, дружина Миколіна (Пастух) Ніна Пилипівна під час війни проживала в місті Хасав’юрт (Дагестан). Мати Миколіна Олександра Матвіївна.
111. Миколін Іван Сидорович, 1919 р.н., лейтенант, начальник зв’язку полку, освіта середня, член ВЛКСМ. У 1939 році Чемеровецьким РВК призваний до армії. У 1942 році закінчив Харківське військове училище зв’язку, отримав офіцерське звання «молодший лейтенант» та наказом МВО №01311 призначений на посаду командира взводу зв’язку і укріплення 2-ої винищувальної бригади 6-ої армії. Наказом командуючого військами армії №045/н від 11.08.1942 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що виявляючи хоробрість, завзятість і наполегливість, виконав наказ керівництва бригади зі встановлення безперебійного зв’язку із загоном, який переправили за річку Дон у села Лиски й Залужне Воронезької області (Росія). Будучи керівником цього напрямку роботи, під сильним мінометно-кулеметним вогнем противника постійно забезпечував цей загін зв’язком, чим надав можливість керівництву бригади оперативно керувати підрозділом та виконати поставлену перед ними задачу. Одночасно із цим вів спостереження за противником, виявляв його вогневі точки й передавав їх місцезнаходження для нанесення по них вогневого удару, чим полегшив просування загону вперед. 09.10.1942 року наказом командуючого військами 6-ої армії №0163/п йому присвоєно звання «лейтенант» та призначено на посаду начальника зв’язку 324-го гвардійського винищувального протитанкового артилерійського полку. Загинув 01.10.1943 року, був похований у селі Зарубенці Переяслав-Хмельницького району Київської області (зараз це село не існує, в 1976 році його затопило Канівське водосховище). Наказом Головного управління кадрів НКО СРСР №01308-пог. від 11.06.1945 року виключений із списків бійців Червоної армії. Не одружений, мати Миколіна Марина Гаврилівна.
112. Миколін Корнило Матвійович, 1899 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 61504-В. Письмовий зв’язок із ним припинився 18.04.1944 року. Вважається зниклим безвісти з серпня 1944 року. Одружений, дружина Миколіна Христина Степанівна.
113. Миколін Олексій Іванович, 1904 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 клас. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 615-го стрілецького батальйону 167-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.12.1944 року, похований у селі Давідов Врановського округу Пряшівського краю Словаччини. Одружений, дружина Миколін Марія Степанівна.
114. Миколін Панас Іванович, 1920 р.н., рядовий, стрілець. У 1940 році Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/я №5534 в місто Бєльці, (Молдова). Службу проходив у 1-му батальйоні 591-го стрілецького полку 176-ої дивізії. Письмовий зв’язок із ним припинився в 1941 році. Вважається зниклим безвісти з грудня 1941 року. Не одружений, батько Миколін Іван Якович.
115. Миколін Панас Сергійович, 1911 р.н., молодший сержант, командир відділення, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. 18.07.1944 року отримав поранення грудної клітини та направлений до 278-го окремого медсанбату, у якому 21.07.1944 року від отриманого поранення помер. Похований на східній околиці села Ярчівці Зборівської міської громади Тернопільської області, могила №6. Одружений, дружина Миколіна Марія Яківна.
116. Миколін Трохим Дмитрович, 1916 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 6 тижнів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. До 02.10.1944 року перебував у госпіталі №4148, потім переведений до 1-го взводу 2-ої стрілецької роти 81-го запасного стрілецького полку. Далі службу проходив у транспортній роті 53-го гвардійського стрілецького полку 18-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 22.10.1944 року, був похований на східній околиці міста Швентишкен (Східна Пруссія). Перепохований у братській могилі селища Калініно Нестеровського району Калінінградської області Росії. Одружений, дружина Миколіна Антоніна Трохимівна.
117. Михайлюк Олександр Тимофійович, 1920 р.н., рядовий, стрілець. У жовтні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до 330-го гвардійського стрілецького полку 29-ої гвардійської стрілецької дивізії. Далі службу проходив в 59-му стрілецькому батальйоні 176-ої дивізії в місті Бєльці (Молдова), п/я 3565. Письмовий зв’язок із ним припинився 18.06.1941 року. Вважається зниклим безвісти з серпня 1941 року. Одружений, дружина Михайлюк Ганна Анатолівна.
118. Нагурний Дмитро Петрович, 1918 р.н., старшина, стрілець. У вересні 1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/я №72 в місто Ржев Тверської області Росії. Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року. Не одружений, батько Нагурний Петро Федорович.
119. Нагурний Тимофій Аврамович, 1910 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Тропове Могилів-Подільського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №6 Дорнешті Сучавського повіту (Румунія). Після звільнення із полону знову призваний до армії та направлений до 34-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 25.12.1944 року, похований на схід від залізничної станції Сзар медьє Фейер (Угорщина). Одружений, дружина Нагурна Олена Федорівна.
120. Олійник Василь Тимофійович, 1919 р.н., рядовий, стрілець. У квітні 1941 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/я №3 в Камишловський район Свердловської області Росії. Письмовий зв’язок із ним припинився 17.06.1941 року. Вважається зниклим безвісти з липня 1941 року. Не одружений, батько Олійник Тимофій Васильович.
121. Олійник Іван Семенович, 1919 р.н., рядовий, артилерист. У вересні 1939 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до 75-ої стрілецької дивізії в місто Малорита (Білорусь). Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Не одружений, мати Олійник Христина Аврамівна.
122. Олійник Кузьма Михайлович, 1906 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Гончани Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №6 Дорнешті Сучавського повіту (Румунія). Даних про звільнення з полону чи смерть немає. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Олійник Ольга Євгенівна.
123. Олійник Яків Васильович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, машиніст молотарки. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. 25.07.1944 року в бою отримав осколкове поранення попереку й правої гомілки та направлений до 278-го окремого медсанбату, у якому того ж дня від отриманого поранення помер. Похований на цвинтарі села Болотня Перемишлянської міської громади Львівської області. Одружений, дружина Олійник Ксенія Пантелеймонівна.
124. Петров Євген Федорович, 1906 р.н., політрук стрілецької роти, член ВКП(б), уродженець міста Задонськ Воронезької області (зараз Липецької області) Росії, проживав в селі Летава. Мобілізований у 1941 році Чемеровецьким РВК та направлений до 24-го окремого дорожнього полку. Загинув 05.07.1941 року під час авіаційного бомбардування. Наказом Головного управління кадрів Радянської армії №01161 від 16.09.1950 року виключений із списків солдат Радянської армії. Одружений, дружина Петрова Євдокія Іллівна.
125. Приймак Георгій Євгенович, 1915 р.н., молодший сержант, командир розрахунку, освіта вища, учитель. Мобілізований 22.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до зенітно-кулеметної роти 465-го стрілецького полку 167-ої стрілецької дивізії. Наказом командира дивізії №071/н від 11.10.1944 року нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня за те, що у вересні 1944 року в числі перших солдат дивізії перетнув кордон із Чехословаччиною. В лісі біля села Калинів (Словаччина) натрапив на ворога. Проявляючи мужність і героїзм, із свого кулемета відкрив вогонь по противнику, у результаті чого знищив 7 німецьких солдат та змусив інших відступити, залишивши після себе батарею мінометів. Крім цього, наказом командира дивізії №088/н від 15.11.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що в бою за село Велика Поляна (Словаччина) він в якості 2-го номера обслуговував кулемет, набивав стрічки з патронами і підносив їх кулеметнику. Від довготривалої стрільби кулемет двічі виходив з ладу, але він уміло і швидко допомагав командиру усувати несправність, після чого кулемет працював безвідмовно. Також у результаті запалення німецьким термічним снарядом будівлі, де знаходилась кулеметна точка іншого розрахунку, разом із командиром, діючи швидко і рішуче виніс із охопленого сильним вогнем будинку кулемет із боєприпасами. Під час цієї дії біля нього розірвався фугасний снаряд, у результаті чого він отримав забої та подряпини і був легко контужений, але після нічного відпочинку знову повернувся в стрій. 29.12.1944 року в бою отримав поранення та був направлений до евакуаційного госпіталю №2981, у якому 06.01.1945 року від отриманого поранення помер. Похований на цвинтарі міста Гуменне Пряшівського краю Словаччини, могила №5. Одружений, дружина Зубик Зінаїда Савівна.
126. Регелюк Василь Федорович, 1914 р.н., рядовий, артилерист. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Регелюк Парасковія Федорівна.
127. Регелюк Ігнат Антонович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. 23.07.1944 року пропав безвісти біля села Пнятин Перемишлянської міської громади Львівської області. Одружений, дружина Регелюк Ганна Порфирівна.
128. Регелюк Олександр Максимович, 1914 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 305-ої стрілецької дивізії. 17.07.1944 року в бою отримав смертельне поранення та помер від ран у медсанбаті. Був похований у селі Бзовиця Зборівської міської громади Тернопільської області. У 1956 році перепохований у братській могилі селища Залізці Тернопільської області. Одружений, дружина Регелюк Ганна Романівна.
129. Регелюк Павло Степанович, 1906 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 20.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував концтаборі №2 Хомород (Румунія). У травні 1944 року був звільнений з полону та зарахований до 104-го гвардійського стрілецького полку 36-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 01.10.1944 року, був похований в селі Куртені Мурешського повіту Румунії. Перепохований на цвинтарі міста Тиргу-Муреш область Трансільванія (Румунія). Одружений, дружина Регелюк Марія Юріївна.
130. Регелюк Степан Антонович, 1914 р.н., молодший лейтенант, командир взводу. Мобілізований у червні 1941 року Чемеровецьким РВК. Наказом заступника начальника Головного управління кадрів збройних сил СРСР №01869 від 24.07.1946 року вважається зниклим безвісти з червня 1941 року. Одружений, дружина Регелюк Ольга Герасимівна.
131. Репій Іван Якович, 1909 р.н., рядовий, сапер. Мобілізований 24.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений до 70-го інженерно-понтонного батальйону в селище Ярмолинці. Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Перебував у німецькому полоні в концтаборі Stalag 325 (Шталаг) біля міста Рава-Руська Львівської області. Помер у полоні 09.12.1941 року. Одружений, дружина Репій Наталія Тимофіївна.
132. Репій Олександр Якович, 1920 р.н., молодший сержант, командир відділення розвідки 243-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону 135-ї стрілецької дивізії 27-го стрілецького корпусу Південно-західного фронту. Призваний Чемеровецьким РВК. 02.07.1941 року пропав безвісти біля селища Цумань Ківерського району Волинської області.
133. Репій Степан Єфремович, 22.03.1912 р.н., молодший лейтенант 2-го батальйону, уродженець села Летава, проживав у місті Одеса. 04.07.1942 року біля міста Севастополь потрапив у полон. Перебував у концтаборі Слобозія (Румунія). Даних про звільнення з полону немає, вважається зниклим безвісти.
134. Решетник Панас Ананійович, 1918 р.н., сержант, командир відділення. Мобілізований 15.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1035-го стрілецького полку 280-ої стрілецької дивізії. Під час бою отримав поранення грудної клітки та направлений до 179-го польового евакуаційного пункту, у якому 15.08.1944 року помер. Похований на міському цвинтарі міста Ярослав Підкарпатського воєводства Польщі. Не одружений, мати Решетник Ольга Іллівна.
135. Різник Калинник Трифонович, 1899 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 20139-А. За показами свідків 06.09.1944 року загинув у бою, за іншими даними отримав тяжке поранення та направлений до 1529-го евакуаційного госпіталю, із якого 10.12.1944 року комісований за станом здоров’я. У подальшому його доля не відома, вважається зниклим безвісти з грудня 1944 року. Одружений, дружина Різник Марія Никифорівна.
136. Різник Костянтин Васильович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Останнє місце служби – 103-ий гвардійський стрілецький полк 34-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув у бою 07.10.1944 року, похований на правому березі річки Тиса, біля міста Новий Бечей у Югославії (зараз це місто Нові-Бечей Середньо-Банатського округу автономного краю Воєводіна Сербії). Одружений, дружина Різник Віра Василівна.
137. Різник Олександр Васильович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 8-ої стрілецької роти 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №031/н від 26.07.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що з 14 по 17 липня 1944 року під час прориву лінії оборони противника в районі села Гижеювка (колишнє село біля селища Озерна) Тернопільської області одним із перших досяг ворожих укріплень й влучним кидком ручної гранати знищив двох німецьких солдат. Крім цього, наказом командира дивізії №055/н від 19.12.1944 року нагороджений орденом Червоної Зірки за те, що в ніч з 4 на 5 грудня 1944 року при форсуванні річки Дунай у трьох кілометрах на північ від села Ерчі (Австрія) під масивним артилерійським та кулеметним вогнем противника переправився на правий берег річки, і нехтуючи своїм життям, проявляючи мужність і хоробрість у рукопашному бою знищив 7 ворожих солдат, чим сприяв досягненню успіху на закріпленому плацдармі. Загинув 24.12.1944 року, похований на південно-західній околиці міста Ерд медьє Пешт (Угорщина). Одружений, дружина Різник Тетяна Яківна.
138. Романюк Ананій Федорович, 1925 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку 1-ої гвардійської армії. Загинув 09.09.1944 року, похований у селі Ракова Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. Одружений, дружина Романюк Поліна Андріївна.
139. Романюк Петро Матвійович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 243-го стрілецького полку 181-ої стрілецької дивізії. Загинув 09.03.1945 року, похований в місті Гольдшміден (Німеччина). Згодом перепохований на дивізіонному цвинтарі в місті Бреслау (Німеччина), могила №49 (зараз це місто Вроцлав Нижньосілезького воєводства Польщі). Одружений, дружина Романюк Анастасія Антонівна.
140. Руденький Іван Федорович, 1920 р.н., матрос, кулеметник. Навесні 1941 року Чемеровецьким РВК був призваний до армії та направлений до 73-го зенітно-артилерійського полку Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту. У серпні 1941 року пропав безвісти. Не одружений, батько Руденький Федір Іванович.
141. Руденький Панас Кирилович, 1911 р.н., рядовий, сапер. 20.04.1941 року Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до 40-го окремого будівельного батальйону. Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з червня 1944 року. Одружений, дружина Руденька Ганна Дмитрівна.
142. Рудий Василь Іванович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 3 місяці, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. 20.07.1944 року пропав безвісти біля міста Зборів Тернопільської області. Одружений, дружина Руда Ганна Степанівна.
143. Рябий Сергій Іванович, 1914 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Ряба Василина Юріївна.
144. Рябий Данило Маркович, 1901 р.н., рядовий, зв’язківець, освіта 3 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 520-го стрілецького полку 167-ої стрілецької дивізії. 08.09.1944 року отримав тяжке поранення та направлений до евакуаційного госпіталю. В подальшому його доля не відома, вважається зниклим безвісти з січня 1945 року. Одружений, дружина Ряба Ксенія Стахівна.
145. Рябий Панас Олександрович, 1911 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.07.1944 року, похований на північній околиці села Красна Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Ряба Євдокія Якимівна.
146. Савчук Антон Онуфрійович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 2-ої стрілецької роти 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №031/н від 26.11.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 23.11.1944 року в бою біля село Сегетен-Міклаш, що в 15 км. на захід від міста Будапешт (Угорщина), під вогнем противника безперебійно забезпечував кулемет боєприпасами, у цьому бою отримав поранення, але з поля бою не вийшов, продовжував обслуговувати кулемет. Загинув 29.12.1944 року, похований на західній околиці міста Будапешт (Угорщина). Одружений, дружина Савчук Варвара Андріївна.
147. Савчук Микола Ількович, 1921 р.н., сержант, командир відділення, освіта 5 класів. У 1941 році був призваний до армії, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 8 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 24118-Г. 15.07.1944 року отримав тяжке поранення та направлений до евакуаційного госпіталю. У подальшому його доля не відома, вважається зниклим безвісти з вересня 1944 року. Не одружений, батько Савчук Ілля Йосипович.
148. Савчук Олександр Антонович, 1915 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував в оточені, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 23.07.1944 року, похований на північній околиці села Пнятин Перемишлянської міської громади Львівської області. Одружений, дружина Савчук Анастасія Іванівна.
149. Савчук Петро Захарович, 1922 р.н., молодший сержант, командир відділення, освіта 10 класів, член ВЛКСМ. У 1940 році Чемеровецьким РВК призваний до армії. 03.10.1941 року знаходився в 42-му навчальному стрілецькому полку 45-ої навчальної стрілецької дивізії. 21.12.1941 року призначений на посаду командира 1-го відділення 1-го взводу 4-ої роти 2-го батальйону 25-го запасного лижного полку. Загинув 02.04.1945 року, похований в Угорщині (підтверджувальних документів про смерть немає).
150. Савчук Роман Ількович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, швець. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 41410. Письмовий зв’язок із ним припинився в липні 1944 року, вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Савчук Марія Кузьмівна.
151. Савчук Юрій Григорович, 1895 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1033-го стрілецького полку 280-ої стрілецької дивізії (п/п 45877-Е). За показами свідків загинув 24.02.1945 року в місті Зарави (Німеччина) при форсуванні річки Нейс (зараз це річка Ниса-Лужицька на кордоні між Німеччиною та Польщею). Одружений, дружина Савчук Уляна Ільківна.
152. Скальний Петро Митрофанович, 1906 р.н., рядовий, пекар. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений до 45-го понтонного батальйону 45-ої танкової дивізії в селище Ярмолинці. Письмовий зв’язок із ним припинився в червні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Скальна Марія Пантелеймонівна.
153. Скибенко Олександр Миколайович, 1925 р.н., єфрейтор, командир відділення автоматників, освіта 8 класів, член ВЛКСМ. Із 1926 по 1943 рік проживав в селищі Кушугум Запорізької області, потім переїхав до села Летава. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку 1-ої гвардійської армії. Наказом командуючого армії №071/н від 25.12.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 06.11.1944 року в районі села Сташківці (Словаччина), перебуваючи із своєю групою у нічній розвідці, раптово натрапив на німецьких солдат. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, направив свою групу на правий фланг противника і відкрив по ньому вогонь із автоматів, в результаті чого було убито 4 солдати та захоплено 3 автомати і один ручний кулемет ворога. Ще двох німецьких солдат Скибенко О.М. особисто переслідував та біля вищевказаного села наздогнав і знищив. Згодом був переведений до 876-го стрілецького полку 276-ої стрілецької дивізії (п/п 74229-З). 25.01.1945 року помер від отруєння в селі Томаківка (Польща). Не одружений, мати Скибенко Надія Михайлівна.
154. Скрипник Панас Іванович, 1921 р.н., старший сержант, помічник командира взводу, уродженець села Летава, проживав у місті Ленінград (Санкт-Петербург) Росії. Мобілізований 29.07.1941 року Фрунзенським РВК міста Ленінграда та направлений до 10-го гвардійського окремого батальйону інженерних загороджень (п/п 21044-А). Письмовий зв’язок із ним припинився в серпні 1943 року, з цього часу вважається зниклим безвісти. Не одружений, брат Скрипник Василь Іванович.
155. Скрипник Панас Пилипович, 1926 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 22.06.1944 року Чемеровецьким РВК та направлений до 380-ої стрілецької дивізії. Загинув 22.01.1945 року, похований у селі Вах Остроленцького повіту Мазовецького воєводства Польщі. Не одружений, мати Скрипник Агрипина Калинівна.
156. Сомик Андрій Павлович, 1911 р.н., молодший сержант, стрілець, освіта 3 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 15 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го стрілецького батальйону 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії (п/п 10744). Загинув 15.07.1944 року, похований у селі Яцківці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Сомик Параска Григорівна.
157. Сомик Володимир Якович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи, швець. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 21.07.1944 року, похований у селі Кудинівці Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Сомик Марія Захарівна.
158. Сомик Давид Федорович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до військової частини п/п 24049. Письмовий зв’язок із ним припинився 15.04.1945 року, вважається зниклим безвісти з травня 1945 року. Одружений, дружина Сомик Уляна Василівна, дочка Сомик Марія Давидівна.
159. Сомик Олександр Васильович, 1924 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 31.07.1944 року, був похований в селі Сломинське Львівської області. Після війни перепохований у братській могилі в центрі села Крукеничі Мостиської міської громади Яворівського району Львівської області. Не одружений, мати Сомик Калина Миколаївна.
160. Степанишин Олександр Тихонович, 1920 р.н., єфрейтор, стрілець. У 1940 році Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/я №31 в село Паплака Прієкулеського краю Латвії. Письмовий зв’язок із ним припинився в липні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з вересня 1941 року. Не одружений, мати Степанишина М.С.
161. Столярчук Анатолій Панасович, 1921 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, член ВЛКСМ. У жовтні 1940 року Чемеровецьким РВК призваний до армії. 15.01.1942 року вибув із 2-го запасного стрілецького полку до 1087-ої маршової роти. Далі службу проходив у 612-му стрілецькому полку 144-ої стрілецької дивізії. 10.03.1942 року пропав безвісти біля села Жихарєво Уварівського району Московської області (зараз це село не існує, найближче село Семенівське Можайського району Московської області Росії). Не одружений, батько Столярчук Панас.
162. Тихий Василь Леонтійович, 1920 р.н., рядовий, стрілець, член ВЛКСМ. У 1940 році Чемеровецьким РВК призваний до армії. Від початку війни служив у 264-му батальйоні аеродромного обслуговування. У серпні 1941 року пропав безвісти під час перебазування його батальйону із села Зубово Оршанського району Вітебської області до міста Горки Могильовської області (Білорусь). Не одружений, батько Тихий Леонтій.
163. Труняк Ананій Касянович, 1907 р.н., рядовий, стрілець, освіта 1 клас. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Далі службу проходив у військовій частині п/п 20139-А. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Труняк Єфросинія Іванівна.
164. Труняк Григорій Васильович, 1916 р.н., рядовий, стрілець, освіта середня, закінчив медичний технікум за спеціальністю фельдшер. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 869-го стрілецького полку 271-ої стрілецької дивізії 11-го стрілецького корпусу. Наказом командира корпусу №041/н від 04.06.1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (посмертно) за те, що 17 квітня 1945 року в бою за переправу через річку Опава першим кинувся вперед і вбрід форсував річку. Досягнувши протилежного берега, відкрив вогонь по ворогу, який знаходився на околиці села Дворіско (Чехія), стрімко і вміло просувався вперед, ведучи за собою бійців свого підрозділу. У цей час противник відкрив сильний гарматно-кулеметний вогонь, намагаючись завадити переправі бійців. Притискаючись до місцевості, Труняк Г.В. досягнув будинку, звідки вівся кулеметний вогонь, та закидав його гранатами, знищивши кулеметний розрахунок. Під час цього бою отримав важке поранення, але поле бою не покинув, продовжував вести бій. Цього ж дня від отриманого поранення помер. Похований біля церкви у селі Злоніц (зараз це село Зліниці Опольського воєводства Польщі). Одружений, дружина Труняк Олена Макарівна.
165. Турівний Петро Юхимович, 1908 р.н., рядовий, артилерист, уродженець села Матвіївка Софіївського району Дніпропетровської області, проживав у селі Летава. Мобілізований 05.09.1942 року Плесецьким РВК Архангельської області Росії та направлений до військової частини п/п 37566-ПГ. Письмовий зв’язок із ним припинився 06.01.1943 року. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Турівна Марія Ананіївна.
166. Фуртель Григорій Якович, 1909 р.н., рядовий, мінометник, освіта 2 класи, коваль. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 1 місяць, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. 28.11.1944 року перебував у Кірсанівському пересильному пункті Тамбовської області Росії у військовій частини 47627 (4-та рота 100-го запасного стрілецького полку 16-ої запасної стрілецької дивізії). 19.12.1944 року переведений до 360-го стрілецького полку 171-ої стрілецької дивізії. 29.01.1945 року помер від отруєння, похований на міському цвинтарі міста Шубін Накельського повіту Куявсько-Поморського воєводства Польщі. Одружений, дружина Фуртель Юстина Ананіївна.
167. Фуртель Павло Арсентійович, 1904 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 02.08.1944 року, похований на південно-західній околиці села Конів Добромильської міської громади Самбірського району Львівської області. Одружений, дружина Фуртель Ганна Максимівна.
168. Харкавлюк Іван Артемович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, шофер. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 1 місяць, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом направлений у військову частину п/я 27 місто Фрунзе (зараз це місто Бішкек Киргизстан). 18.11.1944 року перебував у Ташкентському військово-пересувному пункті (Узбекистан), із якого 12.02.1945 року направлений до 7-ої навчальної бригади. 11.03.1945 року перебував у військовій частині п/п 62822, із якої 17.03.1945 року вибув до військової частини п/п 37294. У подальшому його доля невідома, вважається зниклим безвісти. Одружений, дружина Харкавлюк Зінаїда Савівна.
169. Харкавлюк Іван Семенович, 1906 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 20.07.1941 року біля села Джурин Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у румунських концтаборах №6 Дорнешті та №8 Болград. 15.01.1942 року помер у селі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, похований там же на місцевому цвинтарі. Одружений, дружина Харкавлюк Антоніна Григорівна.
170. Цісар Тимофій Леонтійович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 31.07.1944 року, похований у селі Сломинське Львівської області. Одружений, дружина Цісар Василина Іванівна.
171. Цугель Іван Петрович, 1913 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. 15.07.1944 року біля села Жуківці Тернопільської області отримав тяжке наскрізне кульове поранення хребта із повним розривом спинного мозку та був доставлений до евакуаційного госпіталю №1866, в якому 29.09.1944 року від отриманого поранення помер. Похований на Личаківському цвинтарі міста Львова, могила №67. Одружений, дружина Цугель Ольга Касянівна.
172. Чинник Панас Лук’янович, 1918 р.н., рядовий, номер гарматний. Мобілізований у 1941 році Чемеровецьким РВК. Службу проходив у 268-му корпусно-артилерійському полку. Загинув 18.08.1941 року під час переправи через річку Дніпро в районі села Львове Бериславського району Херсонської області. Не одружений, батько Чинник Лук’ян.
173. Чинник Панас Олексійович, 1912 р.н., рядовий, водій, освіта 2 класи. Мобілізований 21.05.1944 року Чемеровецьким РВК та 25.05.1944 року зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до зенітно-кулеметної роти 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 06.08.1944 року, похований біля школи села Ляшки (зараз це село Муроване) Хирівської міської громади Самбірського району Львівської області. Одружений, дружина Чинник Марія Дмитрівна.
174. Чинник Петро Ананійович, 1915 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, тракторист. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 25 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1004-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 17.09.1944 року, похований у селі Гліник-Польський Ясельського повіту Підкарпатського воєводства Польщі. У 1953 році перепохований у селі Берувка того ж повіту і воєводства. Одружений, дружина Чинник Анастасія Андріївна.
175. Чинник Петро Никифорович, 1921 р.н., сержант, зв’язківець. У січні 1940 року Чемеровецьким РВК був призваний до армії. 31.07.1942 року перебував у 56-му окремому полку зв’язку. Потім службу проходив у 353-му стрілецькому полку 47-ої стрілецької дивізії. Загинув 26.09.1943 року біля села Большоє Молитвено Усвятського району Смоленської області Росії. Одружений, дружина Чинник Ольга Романівна.
176. Чинник Петро Сергійович, 1920 р.н., рядовий, стрілець 586-го стрілецького полку 5-ої стрілецької дивізії. Загинув 03.03.1942 року, похований у селі Подборьє Починковського району Смоленської області Росії. Не одружений, мати Чинник Анастасія Федорівна.
177. Чинник Сергій Корнилович, 1897 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 4-ої роти 2-го батальйону 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 16.07.1944 року, похований на заході від села Данилівці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Чинник Пелагея Іванівна.
178. Чорний Арсентій Макарович, 1911 р.н., рядовий, водій. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений до 45-ої танкової дивізії в селище Ярмолинці. Перший бій прийняв біля міста Волочиськ, потім його частина відступила у напрямку Проскурів (Хмельницький), Вінниця, Умань. За містом Умань його дивізія потрапила в оточення й була розбита німецькими військами. Письмовий зв’язок із ним припинився в липні 1941 року. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року. Одружений, дружина Чорна Зінаїда Василівна.
179. Чорний Василь Іванович, 1922 р.н., капітан, командир роти, член ВЛКСМ. Мобілізований у 1941 році Чемеровецьким РВК та направлений до мотострілецького батальйону 63-ої окремої танкової бригади. 29.07.1942 року в Ростовській області (Росія) разом із бригадою потрапив в оточення та вважався зниклим безвісти. Наказом начальника Головного управління формування і комплектування військ Червоної армії №01134/пр. від 23.11.1942 року виключений із списків бійців Червоної армії. У серпні 1943 року був поновлений на службі та прибув у штаб Північно-Кавказького фронту. Наказом командира фронту №0788 від 08.10.1943 року йому було присвоєно звання «капітан». Згодом був призначений командиром стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону 1137-го стрілецького полку 339-ої стрілецької дивізії 16-го стрілецького корпусу. Наказом командира корпусу №026/н від 04.12.1943 року нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (посмертно) за те, що 11.11.1943 року в бою за село Капкани (АР Крим), виконуючи завдання командування, із бійцями своєї роти зайшов із флангу до ворожих укріплень і швидко атакував їх. Противник, захоплений зненацька, не витримав удару і відступив, залишаючи своїх убитих і поранених. Цим сміливим маневром рота виконала поставлену задачу. Загинув 11.11.1943 року, похований на цвинтарі села Опасне (зараз це мікрорайон міста Керч Автономної республіки Крим). Не одружений, мати Чорна Уляна Андріївна.
180. Чорний Василь Ісакович, 1918 р.н., рядовий, стрілець, брав участь у бойових діях, перебував у полоні в концтаборі Stalag 321/XI D (Шталаг) біля німецького міста Ербке. 02.10.1942 року переведений до сусіднього концтабору Stalag 311/XI С Берген-Бельзен, табірний номер 12035. Помер у полоні 14.01.1943 року, похований в місті Херстен (Берген-Бельзен), земля Нижня Саксонія (Німеччина). Не одружений, сестра Чорна Єфросинія Ісаківна.
181. Чорний Василь Кирилович, 1920 р.н., рядовий, номер гарматний. 20.09.1940 року Чемеровецьким РВК був призваний до армії та направлений до військової частини №2808 у місто Себеж Калінінської області (зараз Псковська область) Росії. З початку війни брав участь у бойових діях, отримав тяжке поранення та направлений до 61-го мадсанбату, в якому 02.11.1941 року від отриманого поранення помер. Похований в селі Аполец Молвотицького району Ленінградської області (зараз це Холмський район Новгородської області) Росії. Не одружений, мати Чорна Лукерія Михайлівна.
182. Чорний Василь Семенович, 1926 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований у 1944 році Чемеровецьким РВК та направлений до 11-го гвардійського стрілецького полку 27-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 16.10.1944 року, похований у селі Бартнінкай Вілкавішкіського району Маріямпольського повіту Литви. Не одружений, мати Чорна Текля Кузьмівна.
183. Чорний Іван Михайлович, 1926 р.н., рядовий, стрілець, освіта 8 класів, член ВЛКСМ. Мобілізований 23.06.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 2-го взводу 1-ої стрілецької роти навчального батальйону 202-го запасного стрілецького полку. 04.10.1944 року переведений до 97-ої стрілецької дивізії. Наказом командира дивізії №047/н від 20.02.1945 року нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня (посмертно) за те, що 10.02.1945 року в період наступу в районі села Вільмсдорф (Східна Пруссія) із ручного кулемета знищив 18 солдат й одного офіцера противника. У цьому бою загинув, похований на північно-східній околиці села Вільмсдорф (зараз це село не існує). Після війни перепохований в селі Славинск Гвардійського міського округу Калінінградської області Росії. Не одружений, мати Чорна Єфросина Йосипівна.
184. Чорний Михайло Дмитрович, 14.09.1905 р.н., старший лейтенант, командир взводу, уродженець села Летава, працював секретарем партійної організації «Зернозавгосп» в Миколаївській області, член ВКП(б) з 1938 року. Мобілізований 17.07.1941 року Калініндорфським РВК Миколаївської області та призначений на посаду політрука роти 133-го запасного стрілецького полку. 09.10.1942 року наказом народного комісара оборони №367 отримав офіцерське звання «старший лейтенант». 15.07.1943 року призначений на посаду заступника командира батальйону з політичної частини 133-го запасного стрілецького полку 46-ої запасної стрілецької дивізії. 02.11.1943 року був слухачем офіцерських курсів 28-го армійського офіцерського полку. 10.02.1944 року переведений слухачем до 54-го офіцерського полку. 25.02.1944 року переведений до резерву 28-го армійського офіцерського полку. 31.03.1944 року наказом командира 1-го Українського фронту №0269 призначений командиром стрілецького взводу 626-го стрілецького полку 151-ої стрілецької дивізії 38-ої армії. Загинув 12.05.1944 року, похований на східній околиці села Жабокруки Обертинської селищної громади Івано-Франківської області. 13.06.1944 року перепохований в сусіднє село Герасимів тієї ж громади та області. Наказом Головного управління кадрів ЗС СРСР №02226 від 15.10.1947 року виключений із списків збройних сил. Одружений, дружина Шевчук Антоніна Іванівна.
185. Чорний Панас Іванович, 1915 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував у полоні 10 днів, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений на посаду їздового мінометної роти 3-го стрілецького батальйону 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №023/н від 13.09.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 22.07.1944 року в бою за населений пункт Віцинь (зараз це село Смереківка Львівської області) у момент сильного обстрілу і контратаки противника своєчасно забезпечував доставку боєприпасів на передній край. Крім цього, наказом командира полку №025/н від 25.09.1944 року нагороджений другою медаллю «За відвагу» за те, що 08.09.1944 року під час прориву німецької оборони в районі населеного пункту Байди (Польща) своєчасно забезпечував доставку боєприпасів. Загинув 28.10.1944 року, похований на північній околиці села Капішова Свидницького округу Пряшівського краю Словаччини. Одружений, дружина Чорна Зінаїда Микитівна.
186. Чорний Панас Ісакович, 1916 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, тракторист. Мобілізований у червні 1941 року, брав участь у бойових діях, перебував в оточенні 3 дні, після чого повернувся назад у село. Знову призваний 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Загинув 19.07.1944 року, похований у селі Кудинівці Зборівської міської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Чорна Калина Максимівна.
187. Чорний Семен Пилипович, 1906 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Джурин Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у концтаборі №6 Дорнешті (Румунія). Вважається зниклим безвісти з грудня 1944 року. Одружений, дружина Чорна Мотрина Прокопівна.
188. Чорний Сергій Федорович, 1902 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 65-ої мотострілкової бригади 31-го танкового корпусу. У березні 1945 року перебував у 9-ій стрілецькій роті 3-го стрілецького батальйону 214-го армійського запасного стрілецького полку, звідки 20.03.1945 року був переведений до 50-го гвардійського стрілецького полку 15-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 16.04.1945 року, похований в 1 км. на захід від села Браунсдорф (зараз це село не існує, земля належить Жарському повіту Любуського воєводства Польщі, на кордоні з Німеччиною, поруч місто Бад-Мускау земля Саксонія). Одружений, дружина Чорна Євдокія Петрівна.
189. Чорний Юхим Семенович, 1908 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з грудня 1944 року. Одружений, дружина Чорна Євдокія Ананіївна.
190. Чорний Яків Трохимович, 1905 р.н., рядовий, стрілець, освіта 5 класів, працював начальником пошти. Мобілізований 21.05.1944 року Чемеровецьким РВК та 25.05.1944 року зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений на посаду навідника батареї 76-ти мм гармат 796-го стрілецького полку 141-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №028/н від 18.08.1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що 11.08.1944 року в бою за село Стрілки Самбірського району Львівської області вогнем із своєї гармати знищив 5 німецьких солдат. Загинув 02.10.1944 року, похований біля підніжжя гори на кордоні між Польщею та Словаччиною (поруч село Рунина Снинського округу Пряшівського краю Словаччини). Одружений, дружина Чорна Євдокія Олександрівна.
191. Чубатюк Антон Іванович, 1905 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. З дня мобілізації відносно нього ніякої інформації не надходило. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Чубатюк Євдокія Євгенівна.
192. Чубатюк Григорій Іванович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, освіта 3 класи, швець. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії (п/п 41410-В). Письмовий зв’язок із ним припинився 22.07.1944 року. Вважається зниклим безвісти з жовтня 1944 року. Одружений, дружина Чубатюк Марія Тимофіївна.
193. Чубатюк Петро Степанович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи, бухгалтер. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 26-го гвардійського кавалерійського полку 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії (п/п 49975-В). Загинув 01.02.1945 року, був похований на північно-західній околиці села Бухнау (зараз це село Нендза Рациборського повіту Сілезького воєводства Польщі). У 1945 році перепохований в місті Кендзежин-Козьле Опольського воєводства Польщі. Одружений, дружина Чубатюк Параскева Стахівна.
194. Шутяк Андрій Лук’янович, 1908 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 21.07.1941 року біля села Лозова Жмеринського району Вінницької області потрапив у полон. Перебував у румунських концтаборах №2 Хомород та №6 Дорнешті. Загинув у полоні 30.09.1943 року, похований в селі Дорнешті Сучавського повіту Румунії. Одружений, дружина Шутяк Анастасія Гнатівна.
195. Шутяк Василь Іванович, 1919 р.н., сержант, стрілець. У 1939 році Чемеровецьким РВК призваний до армії та направлений до військової частини п/я №31 в село Паплака Прієкулеського краю Латвії. Письмовий зв’язок із ним припинився 18.06.1941 року. Вважається зниклим безвісти з серпня 1941 року. Не одружений, батько Шутяк Іван Єфремович.
196. Шутяк Василь Петрович, 1919 р.н., гвардії старший сержант, командир 45 мм гармати, уродженець села Летава. У 1939 році Серговським РВК Ворошиловградської області призваний до армії. На початку війни службу проходив в 23-му гвардійському протитанковому дивізіоні 18-ої гвардійської стрілецької дивізії. Був тяжко поранений, у результаті чого 25.11.1943 року помер від сердечної слабкості внаслідок травматичної ампутації кінцівок та втрати крові. Похований на березі озера Орлея на східній околиці села Шамолово Пустошинінського району Псковської області Росії. Не одружений, батько Шутяк Петро.
197. Шутяк Іван Федорович, 1915 р.н., рядовий, стрілець, освіта 2 класи. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1-го стрілецького батальйону 1002-го стрілецького полку 305-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №020/н від 20.08.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 19.07.1944 року в бою за висоту 386.0 брав участь у відбитті 3-ох контратак противника, знищив 3-ох німецьких солдат і виніс з поля бою одного пораненого офіцера. Загинув 25.10.1944 року, похований на північній околиці села Нижня Писана Свидницького округу Пряшівського краю Словаччини. Одружений, дружина Шутяк Анастасія Максимівна.
198. Шутяк Мойсей Захарович, 12.08.1908 р.н., рядовий, стрілець, перебував у полоні в концентраційному таборі Нацвіллер-Штрутгоф біля міста Страсбург (Франція). Табірний номер 3740. Даних про смерть чи звільнення із полону немає. Одружений, дружина Шутяк Ксенія.
199. Шутяк Олександр Іванович, 1922 р.н., молодший сержант, командир відділення, освіта 9 класів, столяр-токар, член ВЛКСМ. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-ої стрілецької роти 1073-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №024/н від 03.08.1944 року нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що 17.07.1944 року в бою за село Ярчівці Тернопільської області, увірвавшись у траншею противника, влучним кидком гранати знищив 2-х німецьких солдат. 10.08.1944 року під час бою був легко поранений. Далі службу проходив у моторизованому батальйоні автоматників 100-ої танкової бригади 31-го танкового корпусу. Наказом командира корпусу №04/н від 01.02.1945 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (посмертно) за те, що 13.01.1945 року в наступальних боях біля населеного пункту Нова Весь (Польща) діючи в складі танкового десанту, увірвався в тил ворога і знищив батарею противника, яка заважала їхнім наступальним діям. У цьому бою особисто знищив 2 станкових кулемета та 12 німецьких солдат. Під час відбиття контратаки противника був тяжко поранений, але захоплений рубіж не залишив, поставлену задачу його підрозділ виконав. У цьому бою загинув, похований на роздоріжжі, на південний захід від села Нова Весь Буського повіту Свентокшиського воєводства Польщі. Одружений, дружина Шутяк Ольга Олександрівна.
200. Шутяк Олександр Степанович, 1919 р.н., старший сержант, командир взводу, член ВЛКСМ. У 1939 році був призваний до армії. Від початку війни служив у 112-му окремому батальйоні, з якого 27.10.1941 року був відряджений до 34-го стрілецького полку. В 1942 році був направлений до 25-го танкового полку 163-ої механізованої стрілецької дивізії, а згодом направлений до 482-го окремого танкового батальйону 80-го танкового полку 40-ої танкової дивізії 11-ої армії. 19.07.1942 року в бою біля села Туганово (Росія) отримав важке поранення та був направлений до хірургічного польового пересувного госпіталю (ХППГ-4383), в якому 19.09.1942 року помер від сепсису. Похований у селі Мерлюгіно Крестецького району Новгородської області Росії. Не одружений, мати Шутяк Марія Василівна.
201. Шутяк Панас Прокопович, 1920 р.н., рядовий, стрілець, освіта середня, вчитель, член ВЛКСМ. Мобілізований 10.07.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 796-го стрілецького полку 141-ої стрілецької дивізії. Загинув 12.09.1944 року, похований біля села Пораж Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі. Не одружений, мати Шутяк Тетяна Олексіївна.
202. Шутяк Петро Семенович, 1925 р.н., рядовий, стрілець, освіта 7 класів. Мобілізований 07.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. 12.09.1944 року захворів на дизентерію та направлений до фронтового евакуаційного пункту (ФЕП-61) 4-го Українського фронту, в якому 02.10.1944 року помер від туберкульозу легень. Похований на цвинтарі міста Самбір Львівської області, могила №1. Не одружений, мати Шутяк Юстина Андріївна.
203. Шутяк Сава Ігнатович, 1909 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 29.11.1944 року Чемеровецьким РВК та направлений до військової частини п/п 57324. Письмовий зв’язок із ним припинився 08.04.1945 року. Вважається зниклим безвісти з квітня 1945 року. Одружений, дружина Шутяк Марія Василівна.
204. Шутяк Федір Максимович, 1909 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 23.06.1941 року Чемеровецьким РВК. Направлений у місто Кам’янець-Подільський та зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. 19.07.1941 року біля села Гончани Вінницької області потрапив у полон. Перебував у румунських концтаборах №6 Дорнешті і №8 Болград. Помер у полоні 14.01.1942 року в концтаборі №8 Болград, похований на цвинтарі села Сергієшті жудець Четатя Албе (селище Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області). Одружений, дружина Шутяк Ірина Володимирівна.
205. Шутяк Федір Юрійович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, неграмотний. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 3-го стрілецького батальйону 519-го стрілецького полку 85-ої стрілецької дивізії. Наказом командира полку №62/н від 14.01.1945 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що в боях з німецькими окупантами був двічі поранений 14.07.1944 та 09.09.1944 року, після видужання знову повернувся в стрій і продовжував виконувати свій військовий обов’язок. Загинув 25.01.1945 року, був похований на північ від села Маків-Підхалянський Суського повіту Малопольського воєводства Польщі. У 1945 році перепохований на військовому кладовищі міста Бельсько-Бяла Сілезького воєводства Польщі. Одружений, дружина Шутяк Соломія Павлівна.
206. Юрченко Іван Семенович, 1923 р.н., рядовий, кулеметник-зенітник, освіта 10 класів, уродженець села Летава, до війни навчався на 1-му курсі дорожнього технікуму в Харківській області. Мобілізований у 1941 році Волчанським РВК Харківської області. 16.10.1941 року перебував у 2-му навчальному батальйоні 92-го запасного стрілецького полку в селі Ак-Булак (Киргизія). 01.03.1942 року був направлений до 61-го запасного стрілецького полку 13-ої запасної стрілецької бригади. 17.03.1942 року у складі маршової роти №0472 поїздом відправився із станції Ілецьк Оренбурзької області до станції Лиски Воронізької області в розпорядження штабу армії Південно-Західного фронту. У тому ж році потрапив у німецький полон. Перебував у таборі Stalag 301/Z (Шталаг 301/Z Грос-лазарет) біля міста Славута Хмельницької області. 10.07.1942 року (за іншими даними 09.11.1942 року) помер у полоні. Не одружений, батько Юрченко Семен Васильович.
207. Юрченко Олександр Васильович, 1924 р.н., рядовий, стрілець, освіта 9 класів, уродженець села Летава, проживав на станції Права Волга Куйбишевської області (Самарської області) Росії. Мобілізований 20.05.1942 року Лосєвським РВК Воронезької області та направлений до 2-ої роти 3-го батальйону 103-го запасного стрілецького полку 37-ої запасної стрілецької дивізії. Загинув у листопаді 1943 року.
208. Юрченко Федір Павлович, 1907 р.н., рядовий, стрілець. Мобілізований 25.06.1941 року Чемеровецьким РВК та направлений у місто Кам’янець-Подільський де зарахований до 531-го стрілецького полку 164-ої стрілецької дивізії. Зі слів Блискуна О.А. та Сомика Ф.М., які служили із ним в одному полку, останній раз його бачити живим під час нальоту німецької авіації у кінці липня 1941 року, під час відступу радянських військ за місто Умань. Вважається зниклим безвісти з травня 1944 року. Одружений, дружина Юрченко Матрона Миколаївна.
209. Яцков Петро Тимофійович, 1913 р.н., рядовий, стрілець, освіта 4 класи. Мобілізований 08.04.1944 року Чемеровецьким РВК та зарахований до 113-го армійського запасного стрілецького полку. Згодом переведений до 1077-го стрілецького полку 316-ої стрілецької дивізії. Загинув 15.07.1944 року, похований у братській могилі на відстані 2,5 км. від села Данилівці Озернянської сільської громади Тернопільської області. Одружений, дружина Яцкова Марія Петрівна.

Дані із «Книги пам’яті України» том 9 Хмельницька область 1997 р. «Поділля» ст.14-343

211. Андреєв Петро Феодосійович, 1920 р.н., рядовий, стрілець, в армії з 1939 року. Загинув у липні 1944 року, похований в Угорщині.
212. Баб’як Петро Іванович, 1922 р.н., рядовий, стрілець, в армії з 1940 року, загинув у 1941 році.
213. Байдюк Петро Феодосійович, 1920 р.н., рядовий, телефоніст, в армії з 1940 року, загинув у 1941 році.
214. Барчук Пантелеймон Калістратович, 1910 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у 1944 році.
215. Білий Григорій Андрійович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
216. Білий Харитон Ананійович, 1905 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув 08.08.1944 року.
217. Войтов Володимир Макарович, 1911 р.н., рядовий, кулеметник, мобілізований у 1944 році, загинув у березні 1945 року.
218. Войтов Іван Григорович, 1921 р.н., рядовий, стрілець, в армії з 1940 року, загинув у липні 1944 року.
219. Войтов Олександр Андрійович, 1920 р.н., рядовий, стрілець, вчитель, мобілізований у 1941 році, загинув у липні 1941 року.
220. Вуєчок Павло Петрович, 1906 р.н., рядовий, стрілець, столяр, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
221. Гаврилюк Микола Єрофійович, 1906 р.н., рядовий, артилерист, мобілізований у 1944 році. Загинув 13.09.1944 року, похований у селі Глойсце Кросненського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.
222. Горячок Данило Іванович, 1902 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
223. Зубик Антон Олексович, 1909 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
224. Зубик Панас Арсентійович, 1919 р.н., рядовий, стрілець, в армії з 1938 року, загинув у липні 1944 року.
225. Зубик Яків Юрійович, 1908 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році. Загинув 02.04.1944 року, похований в селі Летава.
226. Маслій Григорій Маркович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у 1944 році.
227. Миколін Роман Дмитрович, 1912 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у 1944 році.
228. Решетник Броніслав Іванович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув 26.07.1944 року.
229. Різник Захар Трифонович, 1903 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
230. Різник Іван Іванович, 1924 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у листопаді 1944 року.
231. Різник Марко Трифонович, 1898 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
232. Руденький Петро Григорович, 1920 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
233. Рудий Григорій Данилович, 1900 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у серпні 1944 року.
234. Сомик Андрій Михайлович, 1918 р.н., рядовий, шофер, мобілізований у 1941 році, загинув у 1945 році.
235. Труняк Антон Ананійович, 1919 р.н., молодший лейтенант, лісничий, в армії з 1939 року, загинув у 1943 році.
236. Харкавлюк Василь Савович, 1925 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
237. Чорний Василь Стахович, 1918 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у липні 1944 року.
238. Чорний Дмитро Макарович, 1913 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1941 році, помер від ран 21.04.1942 року.
239. Шутяк Андрій Антонович, 1906 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1941 році, загинув у 1942 році.
240. Шутяк Василь Савович, 1924 р.н., рядовий, стрілець, мобілізований у 1944 році, загинув у квітні 1945 року.
241. Шутяк Олександр Аврамович, 1919 р.н., старший сержант, помічник командира взводу, в армії з 1939 року, загинув у грудні 1941 року (В архіві є дані на уродженця села Ахвенламби, Медвеж’єгорського району, Республіки Карелія).
242. Шутяк Олександр Антонович, 1919 р.н., рядовий, стрілець, в армії з 1939 року, загинув у липні 1944 року.
243. Яцков Панас Ілліч, 1919 р.н., сержант, командир відділення, в армії з 1939 року, загинув у серпні 1941 року.