Відомі летавчани
Маловічко Панас Якович
Доцент кафедри анестезіології, перший український лікар-анестезіолог, який тривалий час працював із видатним кардіохірургом професором Миколою Амосовим.
Народився 14 грудня 1925 року в селі Летава. У 1941 році закінчив 9 класів Летавської середньої школи. В 1942 році був відправлений на примусові роботи до Німеччини. Після звільнення та повернення додому екстерном здав екзамени на атестат про середню освіту і поступив до Івано-Франківського медичного інституту на спеціальність хірургія. Після закінчення інституту в 1951 році був направлений в обласний кістково-туберкульозний санаторій міста Ворохта. В 1952 році був направлений в місто Київ на чотирьох місячні курси підвищення кваліфікації в інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського. Там познайомився із лікарем Амосовим М.М., який через два роки в 1954 році запросив його до себе на роботу.
У 1957 році в місті Києві за ініціативи Амосова М.М. створюється кафедра анестезіології. Першим співробітником кафедри був Маловічко П.Я., який до цього часу пройшов двомісячний цикл навчання-стажування у військово-медичній академії міста Ленінграда. В 1958 році в місті Києві відкривається самостійний чотирьох місячний курс підготовки лікарів-анестезіологів, де одним із перших викладачів був Маловічко П.Я. В 1967 року на базі існуючого курсу була створена перша в Україні кафедра анестезіології-реаніматології, співробітником якої також був Маловічко П.Я. В 1973 році Маловічко П.Я. переходить працювати в Київську міську клінічну лікарню №7, яка стає базою кафедри анестезіології. Згодом він працює в міських клінічних лікарнях №3 та №23.
(Дані отримані із сайту: http://kafanest.kiev.ua/історія кафедри)
Відмінник охорони здоров’я СРСР, директор Кам’янець-Подільського санаторію “Поділля” (1981-2000), лікар.
Народився 4 листопада 1928 року в селі Летава. В 1946 році після закінчення 8 класів Летавської середньої школи поступив до Кам’янець-Подільського медичного училища на спеціальність фельдшер. В 1949 році після закінчення училища був направлений на роботу завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом в селі Фрасін (Молдавія). З 1950 по 1961 рік проходив службу в рядах радянської армії на посаді начальника медичної служби сторожового корабля Балтійського флоту. В 1961 році після демобілізації працював завідувачем медичного пункту Автоагрегатного заводу в місті Кам’янці-Подільському. В 1963 році його обирають головою міського комітету профспілки медичних працівників, а згодом і членом президії республіканського комітету профспілки медичних працівників. З 1981 по 2000 рік очолював Кам’янець-Подільський санаторій «Поділля». З 2000 по 2003 рік працював завгоспом у Кам’янець-Подільському обласному дитячому туберкульозному санаторію. Вийшов на пенсію у віці 75 років. Помер 13 жовтня 2021 року, похований в с. Летава.
(Джерело даних: газета Кам’янецький часопис Ключ. Стаття Руслани Мельник «Летавський господар Кам’янецької землі» 25.10.2013 р. https://klyuch.com.ua/articles/person/letavskyy-gospodar-kam-yanetskoyi-zemli/)
Калуцький Василь Юхимович
Кандидат сільськогосподарських наук, доцент, ректор Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (1980–1983 рр.), підприємець.
Народився 27 грудня 1936 року в селі Летава. У 1954 році закінчив Летавську середню школу. У 1960 році закінчив зоотехнічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Після закінчення інституту працював заступником голови Білогірського райвиконкому Хмельницької області, потім директором Пустомитівської птахофабрики Львівської області, очолював Львівський обласний птахотрест. У 1977 році призначений на посаду начальника управління сільського господарства Львівської області. Із 1980 по 1983 рік був ректором Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. За його керівництва у цьому навчальному закладі було відкрито ветеринарний факультет. Із 1985 року працював на посаді першого заступника голови Львівського облвиконкому. Чотири рази із 1977 по 1987 роки обирався депутатом Львівської обласної ради 16-го – 19-го скликань. Із 03.06.1996 року являвся засновником та президентом Ліги підприємців Львівщини. Із 03.05.1998 року був керівником ДП «Веста» При Компанії Вайт Ерроу Трейдінг Ко ЛТД (Кіпр). Помер у 2004 році.
(Джерело даних: книга «Історично-презентаційне видання присвячене 100-річчю з дня заснування славного Подільського державного аграрно-технічного університету». Видавництво Миколи Серба. ТОВ «Видавничий центр «Логос Україна». 2019 р. с.110-111)
Байдюк Анатолій Тимофійович
Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, лікар-патофізіолог.
Автор понад 300 наукових праць, зокрема 20 монографій, 5 підручників та 10 методичних розробок до практичних занять з патофізіології, а також численних патентів на винаходи. Під її керівництвом підготовлено 4 доктори та 25 кандидатів наук.
Народилася 16 лютого 1940 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхала в село Кутківці, де закінчила місцеву школу. З 1959 по 1965 рік навчалася в Луганському державному медичному інституті. Після закінчення інституту залишилася працювати асистентом кафедри патофізіології, а з 1980 року доцентом кафедри. З 1991 року працювала завідувачем кафедри паталогоанатомії і фізіології, а з вересня 1991 по 2000 рік проректором Луганського медичного університету з навчальної роботи. З 2006 року являлась головним редактором щоквартального часопису «Загальна патологія та патологічна фізіологія» – фахового видання, яке входить до міжнародних баз наукової періодики. Нагороджена медаллю «Pro merito» Польської академії наук за методичну роботу зі створення програм для медичної освіти в об’ємі університетів. Померла 28 березня 2017 року, похована в місті Луганську.
(Дані отримані із сайтів: «Енциклопедія сучасної України» http://esu.com.ua та «Луганський державний медичний університет» http://lgmu.ru)
Казимирко Ніла Казимирівна
Доктор медичних наук, професор, лікар-терапевт, автор наукових досліджень та праць про лікування внутрішніх хвороб, із ревматології та гематології.
Народився 2 лютого 1942 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхав в село Кутківці, де закінчив місцеву школу. В 1967 році закінчив Вінницький медичний інститут, працював лікарем-терапевтом. З 1978 по 1995 рік працював в Луганському медичному інституті. З 1984 по 1994 рік – доцент кафедри внутрішніх хвороб. З 1995 року працює в Національній медичній академії післядипломної освіти в м. Києві. З 2005 року професор кафедри терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.
(Дані отримані із сайтів: «Енциклопедія сучасної України» http://esu.com.ua та «Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л.Шупика» https://nuozu.edu.ua)
Казимирко Віталій Казимирович
Інженер-електромеханік, державний експерт з якості управління, автор науково-технічної книги «Мікропроцесори».
Народився 21 квітня 1941 року в селі Летава. В 1957 році закінчив Летавську середню школу. В 1966 році закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості за спеціальністю інженер-електромеханік з питань механізації і автоматизації технологічних процесів. Із 1966 по 1968 рік працював інженером з контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації технологічних процесів у харчовій галузі. Із 1968 року працював у Київському науково-виробничому об’єднанні «Кристал» де пройшов шлях від інженера до начальника регіонального науково-технічного центру Міністерства з проблем впровадження мікроелектронної техніки в народне господарство. У 1986 році у співавторстві видає книгу «Мікропроцесори». Із 1991 по 1994 рік працював головним інженером Київського заводу «Промінь». Із 1995 року працював заступником директора Державного підприємства Науково-технічний центр «ОРТ» Міністерства освіти і науки України. В 1999 році учасник наради в Університеті Алабама (США) по обміну досвідом в галузі енергетики, де отримав міжнародний сертифікат з якості управління. Брав безпосередньо участь у розробці низки Національних програм, науково-технічних концепцій, проектів законів України: «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів», «Про інноваційну діяльність», «Про концепцію відродження та розвиток електронної промисловості в Україні», «Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку в Україні». Був членом Міжнародної координаційної ради з альтернативних видів палива та Центральної конкурсної комісії Української асоціації якості при Кабінеті Міністрів України, Аналітично-експертної ради з питань розвитку електроніки в Україні при Голові Верховної Ради України.
(Джерело даних: сайт https://who-is-who.ua, та отримані під час особистої розмови)
Кузняк Анатолій Кузьмич
Кандидат філософських наук, доцент, педагог вищої школи, український діяч освіти та журналіст.
Народилася 12 вересня 1942 року в селі Летава. В 1959 році із золотою медаллю закінчила Летавську середню школу. Із 1959 по 1964 рік навчалася в Українській сільськогосподарській академії, яку закінчила з відзнакою. З 1964 по 1966 рік працювала зоотехніком-селекціонером у Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва Західних регіонів України в селі Оброшине Львівської області. В 1969 році закінчила аспірантуру Української сільськогосподарської академії. З 1970 року працювала на кафедрі філософії Української сільськогосподарської академії (із 2008 року це Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 1973 році була делегатом 15-го Всесвітнього філософського конгресу у місті Варна (Болгарія). Учасник-доповідач республіканських та міжнародних науково-практичних конференцій. Працювала викладачем у Київському кооперативному інституті бізнесу і права. Як журналіст була багаторічною дописувачкою газети «За сільськогосподарські кадри». З 1997 року — позаштатній автор газети «Хата», з 1994 — член редколегії та власний кореспондент газети «Злагода». Неодноразово брала участь у передачах Українського радіо та телебачення. Автор сотні статей в газетах і журналах України. Померла 14 вересня 2026 року.
(Джерело даних: сайт Вікіпедія. Приймак Оксана Георгіївна)
Приймак Оксана Георгіївна
Відмінник освіти України, тренер та суддя із шахів і шашок.
Народився 1 серпня 1948 року в селі Летава. У 1966 році закінчив Летавську середню школу. Протягом 1968 – 1970 років проходив строкову службу в Збройних силах СРСР. У 1971 році закінчив Кам’янець-Подільський індустріальний технікум, а в 1978 році – Київський політехнічний інститут. Згодом, у 1986 році, отримав другий диплом у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті за спеціальністю «Фізичне виховання». У 1987 році в Кам’янець-Подільському заснував шахово-шашковий клуб «Гросмейстер» і ось уже майже 40 років навчає молодь цього інтелектуального виду спорту. За свою багаторічну працю наказом Міністерства освіти і науки України від 5 вересня 2003 року нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Крім того, двічі обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради.
(Дані отримано під час особистої розмови)
Дубовий Анатолій Васильович
Член Союзу художників Росії, художник, майстер художнього кування.
Народився 2 березня 1955 року в селі Летава. У 1974 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (кафедра монументального живопису). У 1986 році закінчив Ленінградське вище художньо-промислове училище імені Мухіної (кафедра мистецтва металу). Із 1998 року – член Союзу художників Росії та учасник багатьох виставок з художнього металу.
Проживає у місті Санкт-Петербург.
(Джерело даних: сайт Мастерская художественной ковки в Санкт-Петербурге https://club42762389.orgs.biz)
Чинник Сергій Петровий
Тренер-викладач з важкої атлетики вищої категорії.
Народився 7 січня 1959 року в селі Летава. У 1976 році закінчив Летавську середню школу, після чого вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського технікуму, де навчався до 1982 року. Саме тут під керівництвом відомого тренера Кіма Павловича Нагачевського він уперше почав займатися важкою атлетикою – тренеру вдалося прищепити юнакові щиру любов до цього виду спорту. Протягом 1978–1980 років проходив строкову службу в лавах Збройних сил СРСР. У 1987 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Свою тренерську діяльність розпочав у 1983 році на посаді тренера з важкої атлетики Чемеровецької ДЮСШ. Уже понад 40 років він незмінно тренує молодь рідного села. За роки плідної праці виховав 30 майстрів спорту України та двох майстрів спорту України міжнародного класу (одного з важкої атлетики та одного з пауерліфтингу). Зокрема, під його керівництвом Анатолій Дуцький у 1995 році став володарем Кубка світу з важкої атлетики.
(Дані отримано під час особистої розмови)
Антонюк Василь Семенович
Кандидат педагогічних наук, доцент, учитель вищої кваліфікаційної категорії, автор близько 10 навчально-методичних та понад 30 наукових праць.
Народився 11 липня 1960 року в селі Летава. В 1977 році закінчив Летавську середню школу.
Із 2004 по 2016 рік працював на посаді доцента кафедри спортивних та рекреаційних ігор у Львівському державному університеті фізичної культури. В цей час був призначений тренером студентської волейбольної команди «ЛДУФК – Розточчя» (Львів), яка була учасницею Вищої студентської ліги чемпіонату України з волейболу. Під його керівництвом волейбольна команда «ЛДУФК – Розточчя» (Львів) стала чемпіоном Галицької студентської волейбольної ліги 2012/2013 навчального року. В 2013 році заснував громадську організацію «Молодіжна ліга різновидів класичного волейболу «Розточчя». Після цього працював викладачем фізичної культури у Львівському художньому ліцеї при Львівській національній академії мистецтв.
(Джерело даних: сайт Львівський художній ліцей https://www.lvivlyceum.art/about/).
Дробний Петро Данилович
Заслужений юрист України, державний радник юстиції 3 класу.
Народився 24 листопада 1961 року в селі Летава. В 1979 році закінчив Летавську середню школу. З 1979 по 1981 рік навчався в технічному училищі міста Красний Лиман Донецької області. З 1981 по 1983 рік проходив військову службу в збройних силах СРСР. В 1988 році закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю правознавство. З 1988 по 1997 рік працював на різних посадах в прокуратурі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. З 1997 по 2002 рік працював у Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури України. З 2002 по 2004 рік заступник начальника слідчого управління прокуратури міста Києва. З 2004 по 2005 рік перший заступник прокурора міста Києва. З 2005 по 2007 рік заступник прокурора Автономної Республіки Крим. З 2007 по 2008 рік прокурор Київської області. З 2008 по 2010 рік прокурор Автономної Республіки Крим. З березня 2010 року по жовтень 2014 року – перший заступник начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. У 2021 році працював заступником начальника Головного слідчого управління Офісу генерального прокурора України.
(Джерело даних: сайт «Крым политический», персоналии Бойко Владимир Никифорович. 25.06.2013 р. http://politika-crimea.ru/persons/14-razdely/persons/183-bojko-vladimir-nikiforovich)
(Указ Президента України від 20.08.2008 року №746/2008 «Про присвоєння класного чину»)
(Указ Президента України від 18.08.2009 року №620/2009 «Про відзначення державними нагородами України»)
Бойко Володимир Никифорович
Полковник, кандидат військових наук.
Старший дослідник, провідний науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, автор понад 60 наукових праць.
Народився 7 січня 1964 року в селі Летава. У 1981 році закінчив Летавську середню школу. У травні 1982 року закінчив Кам’янець-Подільське технічне училище № 5, за спеціальністю слюсар – інструментальник. З травня 1982 року по травень 1984 року проходив строкову службу в збройних силах СРСР, спочатку у місті Бердичіві, а потім в Чехословаччині, на посаді командира танка. З травня по жовтень 1984 року працював слюсарем-ремонтником в колгоспі села Летава. З 1985 по 1990 рік навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, після закінчення якого отримав спеціальність математик-викладач. В липні 1990 року був призваний на військову службу в добровільному порядку та вступив на навчання до Військово-повітряної інженерної академії імені М.Є. Жуковського (м. Москва), яку закінчив у липні 1992 року за фахом «математичне забезпечення досліджень озброєння та військової техніки». З серпня 1992 року по липень 1994 року проходив службу в філіалі Луганського ВВАУШ на посаді інженера лабораторії математичного забезпечення тренажерного комплексу. З серпня 1994 року по квітень 2004 року проходив службу у Науковому центрі бойового застосування ВПС ЗС України, а з квітня 2004 року по січень 2007 року в Об’єднаному науково-дослідному інституті Збройних Сил України (м.Харків). Із січня 2007 року по березень 2013 проходив службу у Воєнно – науковому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. З березня 2013 року – заступник начальника Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України з наукової роботи. У 2015 році закінчив Національний університет оборони України за спеціальністю державне воєнне управління та здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня. Нагороджений 11 почесними відзнаками Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України.
(Джерело даних: сайт Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України, https://crsi.mil.gov.ua/zknr.html)
Зварич Анатолій Олександрович
Майстер спорту України міжнародного класу з важкої атлетики.
Володар Кубка світу (1995), триразовий чемпіон України (1994, 1997, 2002), дворазовий срібний (1995, 2002) та бронзовий (2000, 2003) призер національних першостей. З 1994 по 1998 рік входив до складу національної збірної команди України.
Народився 21 березня 1973 року в селі Летава. З дитинства займався у місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі, де й розпочав шлях у важкій атлетиці. У 1990 році закінчив Летавську середню школу, а в 1995 році Хмельницький Технологічний університет Поділля (нині – Хмельницький національний університет). Протягом 1996–2005 років проходив військову службу в Спортивному клубі армії (СКА, м. Львів) Збройних Сил України.
(Джерело даних: книга Івана Василишина та Володимира Науменка «Важка атлетика Львівщини 1912-2012» м. Львів, 2014 р. ст.109)
Дуцький Анатолій Анатолійович
Кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, майстер спорту України з важкої атлетики.
Народився 27 жовтня 1984 року в селі Летава. З дитинства захоплювався важкою атлетикою і тренувався у місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі. У 2001 році виконав норматив майстра спорту України з важкої атлетики та закінчив Летавську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Вищу освіту здобув у Хмельницькому національному університеті (ХНУ), який успішно закінчив у 2006 році. З 2011 року працює на кафедрі теорії і методики фізичного виховання і спорту ХНУ. Веде активну наукову діяльність і є автором численних праць у галузі спорту. Серед його ключових публікацій – стаття «Визначення модельних характеристик траєкторії руху штанги у підніманні на груди важкоатлетками високої кваліфікації» (журнал Physical Culture and Sport: Scientific Perspective, 2022 р., № 2, с. 69–74).
(Джерело даних: сайт Хмельницький державний університет https://tmfvs.khmnu.edu.ua/sklad-kafedry/)
Антонюк Олександр Васильович
Заслужений артист України, артист драми – провідний майстер сцени.
Народився 22 березня 1985 року в селі Летава. Після народження разом із батьками проживав у селі Жабинці. Згодом родина переїхала до Летави. У 2002 році закінчив Летавську загально-освітню школу І-ІІІ ступенів (ліцей). У 2007 році здобув вищу освіту в Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «актор драматичного театру». Тоді ж, у 2007 році, розпочав творчий шлях у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі імені П. К. Саксаганського (м. Біла Церква). Дебютував у головній ролі в театрі у виставі «Блез» за п’єсою К. Маньє. За вагомий внесок у культуру неодноразово відзначений на державному рівні: Указом Президента України №361/2018 від 9 листопада 2018 року йому призначено стипендію Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва. Указом Президента України №276/2026 від 26 березня 2026 року йому присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
(Джерело даних: книга «Лауреати Білоцерківської міської молодіжної літературно-мистецької премії імені Миколи Вінграновського» м. Біла Церква, 2003 р. сторінка 33).
(Указ Президента України від 09.11.2018 року №361/2018 «Про призначення стипендій Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва»)
(Указ Президента України від 26.03.2026 року №276/2026 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»)
Войтов Валерій Володимирович
Український музикант-акордеоніст, композитор, саунд-продюсер та DJ.
Народився 18 червня 1991 року в селі Летава. Із дитинства захоплювався музикою. З 12 років почав навчатися грі на акордионі. Із 2001 по 2006 роки навчався у музичній школі. В 2008 році із золотою медаллю закінчив Летавський НВК «Загальньоосвітня школа І-ІІІ ступенів». Із 2008 по 2011 роки навчався у Хмельницькому музичному училищі, яке закінчив із червоним дипломом. Із 2009 року стає автором та аранжувальником пісень, що виконує тріо бандуристок «Вогонь», які стали переможцями Всеукраїнських конкурсів. Пісні в його аранжуванні стали звучати на національному радіо. Із 2011 по 2020 роки навчався у Національній музичній академії України ім. П.І. Чайковського, яку закінчив із червоним дипломом. За період навчання в Академії отримував стипендію Верховної Ради та Президента України. У 2013 році починає працювати із гуртом Luiku, як акордеоніст, а згодом як саунд-продюсер та DJ. У 2016 році створює студію звукозапису «DIRESH MUSIC» на якій співпрацює із зірками українського шоу-бізнесу (Настя Каменских (NK), ТНМК, Tayana (Тетяна Решетняк), Юлія Lord, Євген Хмара та ін.). У 2017 році починає виступати у ролі DJ, дебютний його виступ відбувся на Майдані Незалежності на офіційній фан-зоні містечка Євробачення. На даний час саунд-продюсер та музикант гурту Luiku та DJ гурту Carpetman. Нагороди: лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, у 2011 році – І премія всеукраїнського конкурсу «Провесінь» м. Кіровоград, 2015 року – фіналіст Кубку Світу у м. Зальцбург Австрія, 2017 року – ІІ премія по диригуванню у м. Вільнюс Литва.
(Джерело даних: сайт Вікіпедія. Решетник Дмитро Сергійович)
Решетник Дмитро Сергійович (DIRESH)