Початок історії

11 квітня 1552 р. 

Перша письмова згадка про село Летава.

Згідно документу того часу Король Польщі Сигізмунд ІІ Август повідомляє, що скальський староста Геронім Лянцкоронський із Бжезя, віддає у власність пустине село Лєтово Дворище шляхетному Станіславу Добеку Ловчовському. Документ написаний у місті Пйотркові.

(В. Михайловський «Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV-70х роках XVI ст.», 2012 р. Київ, ст.311;

Archiwum Glowne Akt Dawnych (далі – AGAD). – zesp.tzw Metryka Litewska. – dz.IV B. – Sygn.17. – f.11v.)

1552 р. – 1583 р.

Власником села Лєтаво Дворище був Станіслав Добек Ловчовський, який на відміну від більшості тодішніх правителів, мав земельні маєтки у воєводстві і пройшов кар’єрний шлях від скальського підстарости до кам’янецького земського судді. Тричі обирався послом у сейм Польщі від шляхти Подільського воєводства: 1566 р. – у м. Люблін; 1567 р. – у м. Пйотрков; 1569 р. – знову у м. Люблін. Саме Ловчовський був одним із тих, хто поставив свій підпис на акті Унії від 1 липня 1569 року про створення Речі Посполитої

Archiwum Glowne Akt Dawnych (далі – AGAD). – zesp.tzw Metryka Litewska. – dz.IV B. – Sygn.17. – f.11v.)

2 червня 1559 р.

Король Польщі Сигізмунд ІІ Август записує Станіславу Добеку Ловчовському 200 гривень на село Лєтово Дворище у Скальському старостві та забезпечує йому довічне володіння цим маєтком.

(Matricularum Regni Poloniae summaria, Pars 5. Sigismundi Augusti regis tempora complectens (1548–1572), Volumen 1. Acta cancellariorum (1548–1572), Varsoviae 1919. – №2535;

AGAD. – Metryka Koronna (далі – MK). – Sygn. – f.275-276)

5 липня 1563 р.

Згідно податкового реєстру Подільського воєводства за 1563 р. пан Станіслав Добек Ловчовський платив податки за село Лєтаво Дворище із 4-х плугів, 1-ї синагоги і 1-ї винокурні. («плуг» – одиниця оподаткування, що фактично відповідала давнішій одиниці «дворище», в яку входило декілька житлових будівель, поля, сіножаті, пасовища, ліс і т.д., за іншими даними «плуг» – одиниця оподаткування родини, що обчислювалась за кількістю волів у господарстві, вісім волів становили один «плуг»), («синагога» – православна церква), (винокурня – корчма).

(В.Михайловський «Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.» //Український історичний журнал, 2012 р. № 6. ст. 135, 141; Jabłonowski A. Zródła dziejowe. – Warszawa, 1889. – T. 19: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 8. Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. – s.187; AGAD. – Archiwum Skarbu Koronnego (далі – ASK). – Dz.I. – Sygn.45. – f.215-287)

14 липня 1564 р.

Король Польщі Сигізмунд ІІ Август залишає до кінця життя Катерині Добковській (дружині Станіслава Добека Ловчовського) у власності село Лєтово Дворище, що знаходиться у Подільському воєводстві. Документ записаний у місті Парчові на сеймі.

(Matricularum Regni Poloniae summaria, Pars 5. Sigismundi Augusti regis tempora complectens (1548–1572), Volumen 1. Acta cancellariorum (1548–1572), Varsoviae 1919. – №2959; AGAD. – MK. – Sygn.99. – f.57-57v;)

26 жовтня 1565 р.

Згідно податкового реєстру Подільського воєводства за 1565 р. село Лєтаво Дворище належало Добеку Ловчовському, який платив податки із 3-х плугів, 1-ї церкви, і 1-ї таверни («таверна» – місце де дозволялося вживати їжу і алкогольні напої).

(AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.96. – s.13)

1565 р.

Згідно люстрації 1565 р. село Лєтаво Дворище належало Добеку Ловчовському. У той час у селі проживало 8 осілих селян, їх звали: Стечко, Василь, Якім, Семко, Андрійко, Стечко Влезло, Оначко, Лехно, які працювали на пана 5 днів на рік, крім толоки і давали йому чиншу (грошового податку) за рік: по 30 грошей; по 2 курки; по 20 яєць вартістю 1 гріш. Загалом від них пан отримував податку 8 злотих 16 грошей. Були також і вільні селяни: Єремій Вассіловіч, Антон Сєнютіч, Хведор Манковіч, Василь Мусієвіч, Сєнько Турчін, Борис, Кузьма Дідуховіч, Уссай, Гриць, Павел Нєдзвєдз, Лук’ян, Янек і Франко, який служив конем (був слугою Добека Ловчовсього). Ті мешканці села, хто мали пасіку, давали з неї кожного десятого вулика меду, вартість якого становила близько 20 грошей, – всього зібрано 5 вуликів, вартістю 3 злотих і 10 грошів. Хто вигодовував овець, віддавав кожного двадцятого барана. За рік було отримано десять баранів, по 15 грошів кожний, що в цілому складало 5 злотих. Була в селі корчма з якої корчмар платив податку 10 злотих за рік. За наказом пана Добека в селі було викопано 4 ставки, які знаходились в долині річки посеред села. Також за кошти пана Добека було збудовано маєток і господарський двір, в якому зберігався урожай 1564 року: жито 80 кіп, пшениця – 30, овес – 60, ячмінь – 60, горох – 15, просо – 20. Якщо врахувати обмолот з кожного майданчика, то прибутку було отримано 80 злотих, а вираховуючи витрати на насіння, утримання прислуги, керуючого і самого маєтку, залишалося – 57 злотих 18 грошей. Загальна сума прибутків з села Лєтово Дворище за рік складала – 84 злотих 14 грошей.

(Архив Юго-Западной Росии, 1890 г. Киев, часть 7, том ІІ, ст.194-195)

1565 р.

В селі Лєтаво Дворище проживало 22 родини, із них 21 родина русинів і 1 польська.

(Архив Юго-Западной Росии, 1890 г. Киев, часть 7, том ІІ, ст.200)

1569 р. – 1795 р.

28 червня 1569 року між Королівством Польським і Великим князівством Литовським була укладена Люблінська унія по якій дві держави об’єднувались в одну – Річ Посполиту, із столицею в Кракові (з 1596 р. перенесено до Варшави).

Згідно адміністративного поділу, землі села Летава входили, до Скальського староства, Кам’янецького повіту, Подільського воєводства, Малопольської провінції.

1570 р.

Згідно люстрації 1570 р. село Лєтаво Дворище належало кам’янецькому земському судді Станіславу Добеку. В ньому проживало 8 осілих людей, які платили чиншу (грошового податку) за рік: по 1 злотому; крім того давали: по 2 курки; по 20 яєць вартістю 1 гріш. Загалом від них отримано податку 8 злотих 16 грошів. На відміну від попередньої люстрації вільних людей залишилося лише 6 осіб, одні повтікали до Волох, інші повмирали. Був один слуга, який нічого не давав пану, тільки їздив куди йому прикажуть. Десятина з пасіки складала 4 пні на рік, кожен по 20 грошів, що в цілому становила 2 злотих і 20 грошів. Данину з овець давали на третій рік, всього 5 баранів вартістю по 15 грошів, що разом складало 2 злотих і 15 грошів. Корчму, яку сам пан Добек збудував, він здавав в оренду за 10 злотих на рік. Був в селі і один висихаючий ставок, не спущений, яким користувалися для власного ужитку. У господарстві (фільварку) було 80 кіп жита; 50 кіп пшениці; 60 кіп вівса; 60 кіп ячменю; 10 кіп гороху; 20 кіп проса. Все це було пораховано перевіряючими по кам’янецькому тарифі і в сумі складало – 109 злотих, 8 грошів і 4,5 фертони. Дане господарство пан Добек своїм плугом сам обробляв, і ніхто з проживаючих у селі людей йому не помагав. Сума села і усіх пожитків складала 58 злотих, 28 грошів, 1 фертон.

(Жерела до історії України-Русі, 1903 р. Львів, том VII, ст.106-107; AGAD. – MK, Lustracje. – dz.XVIII. Sygn.46. – f.124-125v)

20 лютого 1571 р.

Дата розписки в якій Кам’янецький земський суддя Станіслав Добек Ловчовський віддав по борцеві короля Вавженцові Мілєскому податку із села Латава – від 4 плугів по 10 грошів, від корчми по 12 грошів.

(AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.45. – f.358)

1579 р.

Згідно податкового реєстру за 1579 рік власник села Латава пан Станіслав Добек Ловчовський мав у власності ще чотири села і платив за них податки. За село Біла: із дев’яти господарств – 9 злотих, з церкви – 2 злотих, з інших трьох господарств 12 грошей; за село Кужелева: із трьох господарств – 3 злотих; за село Латава: із трьох господарств – 3 злотих, за церкву – 2 злотих; за село Субіч: із семи господарств – 7 злотих, із церкви – 2 злотих; за село Вихватнівці – 0. Загальна сума податку складала – 28 злотих, 12 грошей.

(AGAD. – ASK. – dz.IV. – Sygn.40. – f.27)

12 жовтня 1583 р.

Король Речі Посполитої Стефан Баторій підписує подання на передачу села Лєтаво Дворище від Добека Ловчовського у власність скальському старості Станіславу Лянцкоронському.

(AGAD. – MK. – Sygn.123. – f.432-432v)

1583 р. – 1592 р.

Власником села Лєтаво Дворище був Станіслав Лянцкоронський – син Героніма Лянцкоронського та Катаржини Нємсти, польський шляхтич, військовий та урядник Польського королівська, Речі Посполитої. У 1553 році отримує від батька у спадок скальське староство. В 1559 році навчався в Німеччині у Віттенберзькому університеті, потім з 1560 по 1562 рік у Ляйпцігу. Після навчання був придворним короля Сигизмунда ІІ Августа, служив у кавалерії кварцяного війська. 30 вересня 1566 року після свого батька став скалецьким старостою. В 1571 році одружився на дочці барського старости Ельжбеті Гербурт. У них було четверо дітей: Миколай, Геронім, Ян та Катаржина. На початку березня 1577 року будучи ротмістром кварцяного війська, разом із братом своєї дружини Миколаєм Гербуртом вступив у невдалу сутичку з татарами та був поранений біля міста Старокостянтинова. В 1587 – 1588 роках був послом коронаційного сейму. 1-го березня 1589 року став галицьким каштеляном. Помер у липні 1592 року.

(Adam Boniecki «Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich» 1909 р. Варшава, ч.1, том ХІІІ, ст.336; cайт Вікіпедія)

29 червня 1589 р.

Село носило назву Лятава. Цього дня його відвідав радник короля Речі Посполитої Еріх Ляссота із Стеблева, про що зробив запис у своєму щоденнику.

(«Diarium des Erich Lassota von Steblow» Публічна бібліотека Gersdorffs-Stiftsbibliotek м. Бауцен, Саксонія; Щоденник Еріха Ляссоти із Стеблева (1588-1594) // Мемуари до історії південної Русі / під.ред. В.Антоновича, Вип.І, Дніпропетровськ, 2005. – с.169)

26 липня 1592 р.

Після смерті Станіслава Лянцкоронського, указом короля Сигізмунда ІІІ Вази, село Летава перейшло у довічну власність його малолітньому сину Миколаю Лянцкоронському. Фактично справами села займався брат дружини Станіслава Лянцкоронського – Миколай Гербурт, староста скальський.

(Sumariusz Metryki Koronnej. Seria Nowa. Tom VI, Księga wpisów podkanclerzego Jana Tarnowskiego MK 137 z Archiwum Głównego Akt Dawnych w Warszawie 1592, oprac. K. Chłapowski, Warszawa 2012. – №418, 545)

1592 р. – 1621 р. Власником села Літава був Миколай Лянцкоронський – син Станіслава Лянцкоронського та Ельжбети Гербурт. В 1608 році він одружився на Анні Станіславській від якої у нього народилась дочка Анна. В 1610 році став львівським хорунжим, проживав у Львові. Помер у 1639 році.

(Adam Boniecki «Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich» 1909 р. Варшава, ч.1, том ХІІІ, ст.336)

26 квітня 1607 р.

Король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ Ваза своїм указом передає село Літава у вічне користування Миколаю Лянцкоронському, а також його дружині Анні Станіславській.

(AGAD. – MK. – Sygn.151. – f.161-161v)

1615 р.

Згідно люстрації королівського майна у Подільському воєводстві 1615 р., володарем села Латава був львівський хорунжий Миколай Лянцкоронский, якому король дав село у довічну власність, який не підлягає перевірці і повинен платити кварту податку до королівської скарбниці. («Кварта» – податок, четверта частина з усіх прибутків королівського маєтку, що йшла на утримання найманого війська. За іншими даними «кварта» – одиниця вимірювання об’єму в давнину, металевий кухоль, трохи більший за літр = ¼ галона, або 1/10 частина відра).

(Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 5. Lustracye królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z pierwszej połowy XVII wieku. – Warszawa, 1877. – s.19; AGAD. – MK. – Dz.XVIII. – Sygn.73B. – s.139-140)

26 травня 1621 р.

Король дає згоду Миколаєві Лянцкоронському на те, щоб той передав право власності на село Латаву Касперу Матчинському.

(AGAD. – MK. – Sygn.165. – f.349-349v)

1621 р. – 1629 р. Власником села Латава був Каспер Матчинський, який помер в 1633 році.

13 липня – 29 вересня 1621 року відбулася Хотинська битва між військами Речі Посполитої та Османської імперії. Битва закінчилась перемогою військ Речі Посполитої в якій великий внесок зробили запорізькі козаки на чолі із гетьманом Петром Сагайдачним.

25 жовтня 1628 р.

Король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ Ваза видає дозвіл на передачу села Летава від Каспера Матчинського у власність шляхтича Луки Лабановського.

(AGAD. – MK. – Sygn.177. – f.123v-124)

1629 р.

Згідно люстрації Подільського воєводства за 1629 рік, за село Латава платив податки пан Каспер Матчинський, в розмірі – 20 злотих 12 грошів 15 фертонів.

(Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 5. Lustracye królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z pierwszej połowy XVII wieku. – Warszawa, 1877. – s.192; AGAD. – MK. – Lustracje Dz.XVIII. – Sygn.73E. – s.381-384)