Під польською короною

25 серпня 1699 р.

Початок відродження села після півстолітнього розорення та пустоти.

В цей день король Польщі Август ІІ Сильний подарував генерал-майору польського війська Ґерарду Кошкелю в довічне користування пустий маєток села Летава, що розташований у Подільському воєводстві та після смерті шляхетного Гієроніма Лянцкорунського, підскарбія Подільського перейшов у підпорядкування королівської влади. З огляду на це шляхетний Ґерард Кошкеля зобов’язаний був щороку сплачувати четверту частину доходів (кварту) від цього маєтку до польської скарбниці у Раві.

(Центральний державний історичний архів України м. Київ, фонд 38, опис 1, справа 37, аркуш 245-245v)

1710 р.

На утримання гарнізону у фортеці Окопи Святої Трійці, яка знаходилась у стратегічно важливому місці при впадінні річки Збруч до Дністра, з села Летава взято податку від половини чверті дима (будинку).

(Львівська наукова національна бібліотека ім.В.Стефаника. Відділ рукописів. ф.103, оп.1, спр.44/45 І, №3613, арк.13)

6 лютого 1728 р.

Дата перегляду меж між маєтками: королівським званим Латава, що відноситься до Скальського староства, власником якого є шляхетний Мержеєвський, каштелян Закрочимський з дружиною, – з одного боку, та маєтком дідичним званим Кугаївці, власником якого є шляхетний Александр Сіліцький, – з іншого боку.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.21. – s.169)

1728 – 1735 р. Власником села Летава був Казимир Валентій Межеєвський – скальський староста, каштелян Закрочимський. Був одружений на Ангешці Ланцкоронській, від якої у нього було дві дочки: Тереза та Соломія.

1730 р. – 1748 р.

Священиком у селі Летава був Іоан Сваричевський – рукоположений (висвячений) по презентації Казимира Валентія Мержеєвського. Саме за Сваричевського близько 1745 року був проведений капітальний ремонт церкви: три купола замість соломи були покриті гонтами (дерев’яними дощечками).

В 1748 році в церкві було всього 65 прихожан.

(Е.И. Сецинский «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии» 1895 г. Каменец-Подольский, ст.360-362)

1731 р.

Дочка Казимира Валентія Мержеєвського – Соломія, виходить заміж за Адама Тарло – державного та військового діяча. У них народилося четверо дітей: Казимір, Шимон, Бонавентура і Єва. Згодом ця родина стане власниками Летави.

Родина Тарло.

Адам Тарло 1708 р.н., єдиний син старости гощинського і бжеговського Йозефа Тарло і Маріани Мецинської. В 1713 році після смерті батька Адам успадкував старости гощинські та бжеговські. В 1731 р. одружився на дочці скальського старости Соломії Мержеєвській, яка народила йому четверо дітей. З 1732 року полковник королівських військ. В 1733 році був вибраний депутатом в надзвичайний сейм від Подільського воєводства, того ж року вибраний депутатом в елекціонний сейм від Черської землі, де підтримав кандидатуру короля Станіслава Лещинського. В 1734 році Адам Тарло приєднався до Дзиковської конфедерації, після поразки якої в 1735 році примирився з королем Августом та получив у власність скальське староство. В 1746 році вибраний послом на сейм від Подільського воєводства, а в 1750 році послом від Мазовецького воєводства. В тому ж році став генералом королівських військ. В 1760-х роках протистояв намірам Російської імперії посилити свій вплив на Річ Посполиту. В 1767 році вибраний депутатом на сейм Ропніна від Подільського воєводства. Будучи скальським старостою зробив капітальний ремонт замку в Скалі, а також побудував замок в Збрижу. В 1744 році в Збрижу почав будувати кляштор для капуцинів. Помер у 1772 році.

Діти Адама Тарло:

Казимір Тарло 1731 р.н., з 1754 року полковник піхотного полку, староста скальський.

Шимон Тарло 1744 р.н., староста скальський, в 1766 році одружився на Маріані Іллінській, від якої мав четверо дітей: Яна, Флоріана, Казимира і Агнешку. Помер у 1784 році.

Бонавентура Тарло, староста скальський і бжеговський. Помер у 1788 році.

Єва Тарло, вийшла заміж за Стефана Дембовського – каштеляна Чернігівського.

Діти Шимона Тарло, внуки Адамові:

Ян Тарло, староста скальський, був одружений на Маріані Клоновській.

Флоріан Тарло, був одружений на Констанції Войцинській, в 1790 році власник землі в Летаві.

Казимір Тарло, був одружений на Розалії Зарській. Помер в 1812 році.

Агнешка Тарло вийшла заміж за Антона Оскєрка.

(Сайт https://www.sites.google.com/site/slahtavkl/Altavet/t/tarli)

14 липня 1737 р.

У цей день комісія затвердила межі між маєтком королівським Латава, що належить до Скальського староства і є у власності подружжя шляхетних Тарлів та інших (Віцін?), так і дідичних маєтків Кугаївці та Пільно(?), шляхетних Александра Сіліцького.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.26. – f.43-43v)

7 жовтня 1737 р.

Ясновельможні пани Адам Тарло та його дружина Соломія Межеєвська – старости скальські, гоштинські, бжеговські, здали в оренду на три роки брацлавському стольнику Петру Вороничу свої маєтки в селах Жабинці, Ярославка та Летава за 26229 польських злотих.

(Львівська національна наукова бібліотека імені Стефаника. Фонд 141, опис 3, справа 493, сторінки 45-47)

1737 р.

У цей день комісія проводила розмежування між маєтком дідичним містечка Лянцкорон чи Ходиківці, власність шляхетних Лянцкоронських, каштелянів Гоштинських, та королівського маєтку села Біла, що у власності шляхетної Розвадовської, старостини Карачківської, села Латави, у власності шляхетного Тарла, старости Гоштинського та села Кормильче, що належить місту Кам’янець у Подільському воєводстві.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.26. – f.66v)

30 грудня 1738 р.

У цей день комісія проводила розмежування між маєтком дідичним Лянцкорон чи Ходиківці шляхетних Лянцкоронських, каштелянів Гоштинських та маєтком королівським Латава та Кормильче.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.25. – f.74)

30 березня 1739 р.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.25. – f.96)

1740 р. – 1759 р.

В Летаві була Уніатська (греко-католицька) Покровська церква. Стара дерев’яна із трьох купольним солом’яним дахом. Біля неї на церковному погості (цвинтарі) було декілька кам’яних хрестів, на двох із них надписи “1747”, “1749”. В 1740 році в церкві нараховувалось 85 прихожан, церковної землі на “40 днів та на 40 косарів”.

10 вересня 1744 р.

У цей день комісія проводила розмежування меж дідичного маєтку Лянцкорона у Подільському воєводстві, шляхетного Войцеха Лянцкоронського, каштеляна гоштинського, та маєтку Латава, що відноситься до Скальського староства, та Кормильча, що відноситься до міста Кам’янець.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.25. – f.165v)

12 грудня 1746 р.

У цей день комісія проводила розмежування між маєтком Латава Скальського староства, та дідичного маєтку Почапинці, велебної Кам’янецької капітули.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.27. – s.48-49)

1749 р.

15 січня Ієрей Роман – священник летавський, слуга церкви і храму Покрови Пресвятої Богородиці, похрестив і миропомазав хлопчика Петра, народженого в законовінчаних Юсипа Бабича і дружини його Тетяни. Хрещеними батьками були Григорій Пилипів і Єфросина – дружина Луки Мазура, жителі летавські.

29 січня була похрещена і миропомазана дівчинка Агафія – дочка Ілаша Гриневого і дружини його Марії. Хрещеними батьками були Юсип Бабич і Олена Кузнячка, жителі летавські.

2 лютого був похрещений і миропомазаний хлопчика Семен – син Михайла Семенового і дружини його Ірини. Хрещеними батьками були Михай син Бонотьчев і Атема – дружина Андрія (нерозбірливо).

Того ж дня був похрещений і миропомазаний хлопчик Семен – син шляхетних Яна Корецького і дружини його Катерини. Хрещеними батьками були Павел Іринчин* і Марія Качина, жителі летавські.

(«Метрична книга церкви села Летава Кам’янецького повіту» ЦДІАК України м. Київ, 1735-1775 р.р. фонд 224, опис 1, справа 705, аркушів 84)

15 грудня 1754 р.

Село Летава, що знаходиться на Подолі після смерті Казимира Валентія Мержеєвського стало вакантним, і королем передано шляхетному Станіславу з Вітольд Александровичу – старшому королівському придворному.

(AGAD. – MK, Sigillata. – Sygn.27. – f.344)

Станіслав з Вітольд Александрович – був шамбеланом (придворним) короля Станіслава Августа, Петигорським полковником. Був одружений на Констанції Сломінській та мав двох синів: Леона і Йозефа. В 1774 році отримав у власність село П’ятничани. В 1781 році був нагороджений орденом святого Станіслава. Помер у 1804 році.

Його рідний брат Ян з Вітольд Александрович, був плебаном Скальським (парафіяльним католицьким священиком), зайняв цю посаду 11 січня 1757 року, а також займав високу посаду в ієрархії католицької церкви – був Холмським єпископом.

(Adam Boniecki «Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich» 1909 р. Варшава, ч.1, том І, ст.31)

1759 р. – 1773 р.

Священиком у селі Летава був Пьотр Кошицький.

1764 р.

Згідно інвентарного опису Летави сумарний прибуток села за рік складав – 4969 злотих 25 грошей, із них:

Від парових селян в кількості 21 особа – 453 злотих 18 грошей;

Від поєдинкових селян в кількості 47 осіб – 761 злотий 12 грошей;

Від піших селян в кількості 44 особи – 457 злотих 18 грошей;

Чиншів від підданих і панів шляхти – 487 злотих;

Роговщини в селі не було, але плата становила – 166 злотих 10 грошей;

Овець на гоштину згідно реєстру – 168 злотих 9 грошей;

Бджолиної десятини 49 пнів – 275 злотих 18 грошей;

Оренда корчми становила – 200 злотих.

Парові селяни, коли від одного господарства панщину відробляли відразу двоє осіб, літом – 2, зимою – 1, всього – 21.

Юсип Бабич; Олекса Бекалюк; Данило Блискун; Андрусь Беднарчук; Семен Беднарчук; Федір Беднарчук; Яцько Гавлів зять; Андрій Горбатий; Андрусь Грицюк; Юрко Грицюк; Стапан Козьма; Стефан Мазурик; Петро Маловічко; Петро Мастигон; Михайло Охримів; Гринь Семків; Микола Семків; Іван Хоркавий; Петро Цмуків; Іван Чурпіта; Степан Шутяк.

Поєдинкові селяни, коли від одного господарства панщину відробляли одна особа, літом – 2, зимою – 1, всього – 55

Василь Ахтемів, Прокіп Бабич, Федір Бабич, Гринь Беднарчуків, Яцько Беднарчин, Яцько Беднарчин, Ілько Бездітний, Івась Бойків, Антон Ваврищин, Антон Вдовичин, Гринь Вдовичин, Василь Головатий, Юсип Горбатого син, Василь Гриньків, Микола Гриньків, Іван Гупало, Петро Гуцуляк, Тимко Дудка, Семко Калуцький, Семен Каритнік, Ян Коваль, Іван Козьмін, Павло Коробчук, Стах Кузмініцкий, Олекса Кузняк, Стефан Лук’янів, Василь Лучків, Войтко Мазур, Якуб Мазур, Іванюха Маловічко, Іван Масліганів, Стефан Мартинів, Лесь Михайлишин, Василь Михалків, Василь Огняний, Андрусь Пасічник, Остафій Приків, Івась Різничок, Василь Романюк, Григір Семенишин, Юрко Скрипник, Іван Сліпенький, Василь Смуків, Василь Сторожів, Ясько Ткач, Федір Ткачук, Михайло Тригуб, Федір Трунячок, Петро Федчишин, Михайло Химій, Григір Чапраник, Петро Чубанюк, Петро Юрків, Михайло Якубів, Лавро Яськів.

Піші селяни, це коли панщина відроблялася без власного живого інвентаря, літо – 1, зима – 1, всього – 43

Андрійчиха, Тимко Бабій, Петро Беднарчук, Якуб Бертчишин, Василь Блискун, Семен Вегерук, Яцько на Глиниску, Федір Гоцуляк, Грайгрин, Федір Гуменний, Іван Гумлів, Михайло Демків, Семко Демчук, Степан Демчук, Матвій Жолнірик, Андрій Ілін, Семен Ільків, Данило Когутяк, Іван Коробчук, Юрій Коробчук, Ксенька вдова, Стефан Кузмініцкий, Михайло Леськів, Іван Любомирний, Казько Мазур, Михайло Мазурик, Олекса Максимів, Михайло Мандрин, Іван Микитин, Яцько Микитин, Іван Пастух, Степан Пристара, Іваниха Рівна, Гринь Різничок, Григір Сенішин, Іван Смуків зять, Іван Стардзин, Лесь Сторожів, Івась Трунячок, Петро Хромий, Яцько Череватий, Петро Чокій, Микола Шутяків,

Селяни, які орендували землю – 6

Михайло Батарабів, Тимофій Бикалюк, Федір Головатого, Івась Калигвін, Іван Луцьків зять, Олекса Павлів.

Селяни, які працювали у пана – 4

Тимко Гуменний – працював при дворі у пана, Федір Хорт – панський польовий, Гринько Регела – панський пасічник, Ігнатко Кравець у пана не працював тому, що був калікою.

Чиншові селяни, які платили пану оброк грошима із будинку чи землі – 8

Ільяш – війт, платив пану – 16 злотих; Івась Пісний – ткач, платив пану – 11 злотих; Григорій Смучок – 32 злотих; Петро Війт – 40 злотих; Степан Швець – 10 злотих; Савка Хоркавого – 16 злотих; Александер Кушнір – 16 злотих; Олекса Каритнік – 16 злотих.

Польська шляхта, яка проживала в селі і платила чинш – 12.

Єжи Дунскі та його син Еліаш Дунскі платили разом – 80 злотих; Василь Корецкі чи Димінскі; Іляш Корецкі; Павло Корецкі; Ільницкі; Кайдановскі; Матковскі; Подгорецкі; Росцінскі; Рудковскі; Стратинські платили кожен по – 24 злотих; Ян Корецкий платив – 10 злотих.

(AGAD, ASK, LVI, №273, f.70-72)

1765 р.

Згідно люстрації Скальського староства встановлено, що село Летава знаходиться в полях, в добрій милі від містечка Скала. Ні лісу, ні ставу, що їй належить, там немає, тому, що потічок витікає з криничок і тече посеред села. Річний прибуток взятий із інвентарного опису села становив – 555 польських злотих, 19 грошів.

(AGAD, ASK, XLVI, №11, f.4v.)

23 березня 1769 р.

Кам’янецьким офіціалогом Іоаном Громницьким надано дозвіл на будівництво нової дерев’яної церкви в селі Летава.

1768 р. – 1774 р. Перша російсько-турецька війна.

9 вересня 1769 р. російська армія розбила 12-и тисячне турецьке військо і взяла фортецю Хотин. Уцілілі турецькі загони відступили і командуючий російськими військами князь Голіцин Олександр Михайлович сформував особливий загін під командуванням генерала Ельмпта Івана Карловича для їх переслідування. Сам же Голіцин внаслідок недостачі фуражу для коней і труднощами підвозу продовольства вирішив з армією відступити із Хотина на лівий берег Дністра. В результаті чого 13 вересня частини російської армії виступили в бік міст Смотрича і Кам’янець-Подільського й 16 вересня прибули у містечко Черче. Імператриця Катерина ІІ була незадоволена діями Голіцина і відкликала його в Санкт-Петербург, а новим головнокомандувачем російської армії призначила графа Румянцева Петра Олександровича, який 18 вересня прибув в розташування армії. Після об’їзду головнокомандувача, військам було наказано квартируватися на околицях села Тинна. 29 вересня 1-й Гренадерський полк у 8-ми ротному складі вийшов із містечка Черче і 30 вересня розмістився в селі Летава. Тим часом зайнявши Молдавію бойові дії призупинилися і військам було наказано з 1-го листопада розташуватися на зимових квартирах. Згідно цього наказу 1-й Гренадерський полк 2-го листопада виступив із Летави та побатальйонно розквартирувався в містечках Городок і Бубнівка.

30 вересня – 2 листопада 1769 р.

Під час першої русько-турецької війни в Летаві розміщувався 1-й Гренадерський полк російської царської армії.

(В.К. Кудравскій “Исторія лейбъ-гвардіи Гренадерськаго полка” 1906 г. С-Петербург, том І, глава VI, стр.148)

28 жовтня 1772 р.

Побудована нова дерев’яна церква та освячена протонотарієм Антонієм Онуфрієвичем

1773 р. – 1801 р.

Священиком у селі Летава був Іоанн Григорович Ілясєвич – рукоположений (висвячений) по презентації Скальського старости Шимона Тарло – сина Адама Тарло.

(Е.И. Сецинский «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии» 1895 г. Каменец-Подольский, ст.360-362.

«Метрическая книга о регистрации актов о рождении, браке и смерти по церквям Каменецкого уезда за 1796 год» Державний архів Хмельницької області, фонд 315, опис, 1 справа 6672, сторінка 693-707. Фонд 315, опис 1, справа 6682, частина 2, сторінка 302-315.

«Исповедные росписи по церквям Каменецкого уезда за 1801 год», Державний архів Хмельницької області, фонд 315, опис 1, справа 6795, частина 1, сторінка 419-449)

1775 р.

У цьому році родина Стржельбицьких (Стрельбіцьких) продала спадковий маєток і частину села Сопин (Вінницька область) разом із селянами, дворянину Янкевичу та переселилася до села Летави. Нащадки цієї родини проживали в селі до середини ХХ століття.

Рід Стржельбицьких:

Стржельбицький Міхаіл.

Стржельбицький Павел Міхаілович – був власником маєтку із селянами в селі Стржельбиці Перемишльської землі. В 1725 році подарував цей маєток пану Ярошинському.

Стржельбицький Пьотр Павлович – в 1740 році придбав маєток із селянами і частину села Сопин. Його дружиною була жінка на ім’я Агата, у них було четверо синів Федір, Василь, Георгій та Іван, які в 1775 році продали спадковий маєток і частину села Сопин дворянину Янкевичу.

Стржельбицький Федор Пьотрович 1741 р.н., був одружений на Ганні Іллівні 1754 р.н., у них було дев’ять дітей:

Стржельбицький Яков Федорович, мав двох синів: Михайла і Фому. У Фоми був син Едуард.

Стржельбицький Пьотр Федорович.

Стржельбицький Грегор Федорович 1776 р.н., був одружений на Ганні Гаврилівні 1785 р.н., у них був син Іоан та внук Варафій.

Стржельбицький Василь Федорович 23.12.1780 р.н., був одружений на Соломії Лобецькій 1791 р.н. і мав два сина: Іоана 20.06.1812 р.н. та Миколая 06.12.1814 р.н. Іоан Стржельбицький 28.09.1843 року одружився на Клементіні Гонцелет 1811 р.н. – дочці покійного полковника французького війська Іоана Гонцелета і Марії Леспагноль. 03.12.1845 року у них народився син Франциск-Ксаверій, а 15.10.1847 року син Клементій*. Миколай Стрельбицький 13.08.1848 року одружився на Кароліні Ацберлелофер* 1809 р.н., і у них народилося три сина: Адольф-Болеслав 12.04.1852 р.н., Владислав 02.02.1854 р.н. та Леонтій 05.08.1855 р.н.

Стржельбицька Анастасія Федорівна 1787 р.н.

Стржельбицький Михайло Федорович 1789 р.н. мав чотирьох синів: Федора, Венедікта, Франца та Іоана.

Стржельбицька Ганна Федорівна 1791 р.н.

Стржельбицька Василина Федорівна 1794 р.н.

Стржельбицька Марія Федорівна 1796 р.н.

Стржельбицький Василь Пьотрович 1749 р.н., був одружений на Анастасіі Іоанівні 1755 р.н. та мали четверо дітей:

Стржельбицький Сава Васильович.

Стржельбицький Георгій Васильович 1779 р.н. мав двох синів Христофора та Миколая.

Стржельбицький Афанасій-Фома Васильович 1783 р.н., мав дружину Анну (католицького віросповідання) та двох синів Людовіка і Бальтазара. У Бальтазара в свою чергу був син Володимир.

Стржельбицька Ганна Василівна 1785 р.н.

Стржельбицький Георгій Пьотрович був одружений на Пелагеї Іоанівні 1752 р.н., у них було семеро дітей:

Стржельбицький Федор Георгійович 1775 р.н. був одружений на Ганні Федорівні 1780 р.н. та мали дочки Катерину 1797 р.н., Ірину 09.04.1807 р.н. та сина Іллю. В Іллі було чотири сина: Іван, Яким, Ігнатій та Василь.

Стржельбицький Іоан Георгійович 1780 р.н. мав три сина: Івана-Луку, Леонтія та Якова (народився 24.03.1807 р. помер 31.12.1807 р.). У Івана-Луки був син Антон. А у Леонтія чотири сина: Іван, Болеслав, Антон і Миколай.

Стржельбицький Василь Георгійович 1782 р.н. мав шість синів: Франца, Іполіта, Венедикта, Еразма, Клементія і Йосипа. У Франца в свою чергу було чотири сина: Антон-Станіслав, Станіслав-Олександр, Миколай та Едуард, а у Іполіта було троє синів: Аполінарій, Фелікс і Іван.

Стржельбицька Євдокія Георгіївна 1784 р.н.

Стржельбицький Йосип Георгійович 1786 р.н. був одружений двічі. Його першою дружиною була Олена Іванівна 1792 р.н., їхні діти: Феврона 1813 р.н., Юстина 1815 р.н., Василь 1817 р.н. та Олексій 1819 р.н. Його другою дружиною була Ганна Петрівна 1795 р.н., їхні діти: Федор 1821 р.н., Ганна 1828 р.н., Марія 1830 р.н., Пелагея 1836 р.н. та Євтіхій. Його дочка від першого шлюбу Юстина вийшла заміж за Миколая Бризицького – конодворця, якого забрали на військову службу у 1841 році. Його старший син Василь був одружений на Анні Йосипівні 1822 р.н. (католицького віросповідання) від якої у нього було двоє дітей: Матрона 1854 р.н. та Михайло 1860 р.н. Його другий син Олексій був одружений на Анастасії Йосипівній 1821 р.н. і у них було четверо синів: Петро 1841 р.н., Євтіхій, Юліан та Іван. Його третій син Федор мав сина Ігнатія, а четвертий син Євтіхій мав сина Леонтія. Його внук Петро Олексійович мав сина Антонія.

Стржельбицький Стефан Георгійович 1788 р.н. мав двох синів Івана і Сільвестра.

Стржельбицький Петро Георгійович 1790 р.н. був дружиний на Василині Федорівні 1795 р.н. та мали троє дітей: Домнікію 1817 р.н., Василя 1829 р.н. та Івана 1830 р.н. Його дочка Домнікія вийшла заміж за дворянина Казимира Оліховського, і у них в 1839 році народилася дочка Варвара.

Стржельбицький Іоан Пьотрович мав троє синів: Іллю, Прокопія і Андрія.

Стржельбицький Ілля Іоанович мав четверо синів: Петра, Олександра, Костянтина і Семеона.

Стржельбицький Семеон Ілліч був одружений на Анна Федорівні, у них 08.03.1807 року народився син Єлісей.

Стржельбицький Прокопій Іоанович 1773 р.н. був одружений двічі. Перший раз на Олені Михайлівні 1777 р.н. від якої у нього було дві дочки: Параскевія 1796 р.н. та Ганна 1799 р.н. Другий раз був одружений на Олені Станіславівні 1784 р.н. з якою у нього народився син Михайло 1802 р.н. В свою чергу у Михайла було двоє синів: Іван і Матвій.

Стржельбицький Андрій Іоанович.

Останій із роду Стржельбицьких (Стрельбіцьких), що проживали в Летаві (потім на Вигоді) був Стрельбіцький Олександр Дем’янович 1898 року народження, помер 09.03.1969 року. Його дружиною була Стрельбіцька Марія Семенівна 04.12.1898 року народження, померла 12.09.1986 року. Обоє поховані на цвинтарі в селі Летава.

(Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф.141. Олександр Чоловський «Materialy rodzinno-majatkowe Strzelbickih 1700-1908 р. ст.28; 32; 38; 53)

(“Список дворян, внессенных в дворянскую родословную книгу Подольской губернии”, 1897 г. Каменец-Подольский, ч. 6, ст. 318)

30 березня 1783 р.

Власником Скальського староства, до якого входило село Летава, був Анджей-Флоріан Тарло (1771-1827 р.р.), син Шимона Тарло, внук Адама Тарло.

1789 р.

Власник землі села Летава Флоріан Тарло платив податки у казну Речі Посполитої в розмірі 833 злотих.

10 серпня 1789 р.

Згідно люстрації Скальського староства село Летава заселене на рівнині, в чистих полях над потічком званим Лятавка, що тече з криничок. В середині села є заїздна стара дерев’яна корчма, покрита соломою, а на кінці села від містечка Лянцкоруня знаходиться фільварок (маєток) із господарськими забудовами. Під фільварком є двір, де мешкає його милість пан Ґлінка, там же є господарські будівлі, досить порядні. За фільварком є ставок на якому знаходиться млинок з двома каменями. Межа села від містечка Лянцкорунь не відділена, а громада села повідала, що дідич того містечка кільканадцять років тому привласнив собі ґрунт села на сто снопів. Від села Почапинці та Кугаївці межа відзначена земляними насипами. Від села Кормильче і Кочубіїв межа села не відділена, і дідич села Кочубіїв, як та ж громада доносила, ґрунти на близько десять снопів відібрав. Від міста Збрижа, що його дідичами є спадкоємці його милості скальського старости Шимона Тарла, село є не відмежованим; найстарші люди з громади визнають, що колись за життя його милості Адама Тарла, дідича маєтку Збрижа (в його ж посесії була і Летава), від Збрижа до Летави було приєднано близько 500 снопів ґрунту. Лісу там немає ніякого. В сторону села Жабинці є три занедбаних кургани, а біля них є діброва…

(AGAD, ASK, XLVI, №14, f.10v-11v.)

1789 р.

Інвентар королівського села Летава, що лежить у Подільському воєводстві та Кам’янецькому повіті, у пожиттєвій власності, згідно привілею збереження, в четвертому доживотті у шляхетного Флоріана Тарла, зостається до тепер.

В 1789 року у посіданні (оренді) шляхетного Казимира Березовського.

Сумарний річний прибуток із села Летава

Чиншу від підданства шляхти – 722 злотих;

Чиншу від підданства – 212 злотих;

Десятини бджолиної, пнів 72 по 6 – 432 злотих;

Десятини овечої, овець 37 по 4 – 148 злотих;

Сплати від овець – 5 злотих 28 ґрошей;

Очкового – 28 злотих;

Рогового від підданства – 479 злотих;

За річний спуск ставу – 60 злотих;

Курей 138 штук по 10 – 46 злотих;

Яєць 1560 штук по 1 – 17 злотих 10 ґрошей;

Мотків 212 штук по 10 – 78 злотих 20 ґрошей – це разом 134 злотих;

Від парових 19 за дрова святечне – 19 злотих;

Від поєдинкових 36 за дрова святечне – 48 злотих;

За зимування овець від парових і поєдинкових – 74 злотих;

Святечного – 72 злотих;

Оренди корчми – 2000 злотих.

(підпис) Березовський – на суму 7686 злотих 12 ґрошей.

Парові селяни – 19 осіб.

Михайло Базараль; Гаврило Війтів; Микола Грицюків; Еліаш старий війт; Іван син Семенів; Юрко Іванишин; Іван Козмик; Собко Лавришин; Ян Мазур; Василь Маслиган; Федір Маслиган; Юрко Маслиган; Михайло Репій; Микола Савчук; Микола Семенів; Федір Труняк; Іван Федоришин; Гаврило Химій; Стефан Шутяк;

Поєдинкові селяни – 36 осіб.

Іван Байдин; Яцько Беднарчин; Шимко Войтків; Іван, війтів син; Тимко, війтів зять; Дмитро Ганушин; Михайло Герачко; Стефан Григорів; Грицючка, вдова; Петро Гупало; Іван Кіцаків; Василь Козняк; Василь Козмиків; Федір Кузмиків; Петро Леськів; Ігнатій Мазур; Стефан Мартиняк; Василь Маслій; Андрій Николів; Федір Николів; Стефан Охримів; Івась Павлів; Іван Пристаїв; Іван Регелюк; Іван Різничок; Гриць Романюк; Петро Семенів; Гринь Семків; Олекса Скрипник; Григір, Тимофійчин зять; Григір, Тимофійчин син; Прокіп Федчишин; Андрій Херкавий; Іван Чорний; Семен Шутяків; Іван, парубок;

Піші селяни – 58

Яцько Атаман; Іван Бабіїв; Дмитро Байдин; Барчучка, вдова; Андрій Блискун; Семен Блискун; Іван Боднарчук; Іван Василишин; Василь Війтів; Кирило, війтів зять; Мацько Войтків; Федір Гуменюк; Федір Гургуза; Іван Гуцулів; Гаврило Давимучка; Стефан Давимучка; Андрій Дидів; Іван Зиренко; Василь Золечаний; Федір Козмик; Гаврило Козмиків; Іван Козмиків; Тимко Козмиків; Андрій Кузнячок; Василь Кузнячок; Іван Кучарявий; Іван Ланоузкі; Матей Литвин; Стефаніцька Лубянчучка; Іван, зять Любомирних; Юрко Мазур; Ясько Мазур; Івась Матвіїв; Михайло Миколин; Андрук Михалків; Василь Михалків; Микита Москаль; Івась Нагавичка; Іван Ніколін; Микита Остапчин; Іван Охримів; Михайло Паньків; Прокіп Павлів; Василь Пристая; Кузь Пристая; Іван Решетнік; Стефан, Різного зять; Павло Сеськів; Андрух Слободян; Гаврило Слободян; Івась Трунячок; Михайло Хромий; Данило Хтомійчин; Тимко Юрків; Михайло Юрченко; Гринь Яковишин; Михайло Яцьків; Яків Яцьків.

Чиншові селяни – 8

Гринько Гончар; Михайло Кутащук; Олекса Майстер; Семен Мартинюк; Василь Мельник; Петро Смуків; Федір Ткач; Федориха, вдова.

Польська шляхта – 13

Баліцкі; Вєжбіцкі; Домінска; Залескі; Еліаш Корецкі; Ян Корецкі; Купінскі; Василій Матковскі; Ян Матковскі; Олеховскі; Равіцкі; Семеновскі; Станкевіч.

(AGAD, ASK, LVI, №273, f.88-91)

1790 р.

У селі Летава налічувалось 144 двори та 778 церковних прихожан.

5 серпня 1772 року стався перший розподіл Польщі. Представники Королівства Пруссії, Австрійської та Російської імперій підписали в Санкт-Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь території по периметру Речі Посполитої.

Під час другого поділу Польщі, затвердженого сеймом у місті Гродно в 1793 році, до Королівства Пруссія відійшла вся Великопольша та частина Мазовії. До Російської Імперії відійшли Київщина, Брацлавщина, Східна Волинь, частина Поділля та білоруські землі.

Після придушення польського визвольного повстання під проводом Тадеуша Костюшки в 1795 році, Королівство Пруссія, Австрійська та Російська імперії здійснили третій поділ, розділивши всі землі Речі Посполитої, після чого вона як держава припинила своє існування. В результаті другого поділу Польщі територія Поділля була поділена між Австро-Угорською та Російською імперіями. Державний кордон пролягав по річці Збруч.